Нещодавно мою дружину разом зі мною запросила на святкування Дня народження керівниця фірми. Жінці стукнуло п’ятдесят. Тому і застілля мало бути немаленьким. Все ж таки серйозна цифра.
І знаєте, такого сорому я вже давно у своєму житті не відчував. І змусила мене червоніти, опускати очі сама винуватиця свята. Зазвичай «абьюзерами», як це модно зараз називати, виступають чоловіки. Точніше ми звикли так думати. А тут все з точністю до навпаки. Такого ставлення до коханої людини я давненько вже не бачив.
Скажу вам чесно, якби до мене так ставилась дружина, то я б відразу подав заяву на розлучення. Бо любов’ю тут і не пахне. Лише знущання. Відповідно і собі б я не дозволив так поводитися.
Спочатку я подумав, що це просто тип спілкування. Та, коли побачив засмучений стан чоловіка, то зрозумів, що так бути не має. Річ у тім, що вона не давала йому і слова вставити. І навіть коли до нього хтось говорив, ставив питання, то вона всюди вставляла свої п’ять копійок і не давала висловитись.
Крім того вона наказувала йому що робити, а коли він виконував, то критикувала і кричала при всіх. Як на мене, то це взагалі вершина приниження.
Та ще більше мене вражали сталеві нерви чоловіка. Це ж треба, ні одної грубості у відповідь, ні одного кривого слова чи погляду. В очах, крім образи, нічого не читалося. Жодної злості чи ненависті. Мене і дружину така атмосфера просто вбивала. Тому ми шукали можливості піти ще на початку.
Коли кохана розповідала мені про такий характер начальниці, то я і подумати не міг, що все так запущено. В шлюбі вони вже більше ніж 30 років і мають двоє дорослих дітей. Я навіть не уявляю, як роками можна терпіти ось таке. Нехай і заради дітей. Якщо вони теж не терпіли такі знущання. Сам же чоловік має власну фірму, де на нього працюють сотні людей. Він має підтримку, має повагу, але не має найголовнішого – любові у сімейному житті. Для чого мучитись і терпіти таке ставлення до себе?
Можливо, це я такий і чогось не розумію. А, можливо, на його місці робив би таке саме, якби сильно кохав.
