Інцидент трапився зі мною та моїм сином-першокласником.
Ми поверталися зі школи, автобусом. Живемо в селі й дорога додому займає близько 20 хвилин. Словом, ми зайшли, сіли на вільні місця і Юрчик заснув. А це й не дивно, на вулиці спека, дитина вимучена, з важким портфелем на спині, голодна, ось він і заснув.
Залишилося кілька хвилин до відправлення, як зайшла якась жінка, з вигляду пристойна, але як тільки вона відкрила рот і почала зухвало обурюватися, що місця вільного немає, а вона така втомлена й слаба, з такими важкими торбами, а ми всі безсовісні сидимо й не хочемо їй допомогти, я розуміла, що перше враження завжди оманливе.
Люди з виряченими очима провели її поглядом, а я вирішила встати, бо якось стало незручно, тим більше, вона прямувала до того сидіння, де сиділи ми з сином. Вона підійшла, глянула на мене, а потім на сина і сказала на весь автобус:
— Хай він встане, чоловік майбутній росте, треба його вчити старших поважати!
А дитина, прихилившись до вікна спала солодким сном і зовсім не чула, що відбувається. Я пояснила жінці, мовляв, спить, втомлений, ось я звільнила місце сідайте собі і їдьте спокійно, так ні!
— Штовхни його, хай встане! Старшій… Щоб знав… Вдома спати буде! — наполягала вона.
Кого та дама зібралася вчити, якщо вона сама невихована хамка, я не знаю. Я ніколи не дозволяю собі говорити з незнайомими людьми на “ти” і дитину свою теж так вчу. Сина я виховую правильно, він знає, що таке повага до старших і вихованість, нехай в цьому не сумнівається.
Я ще раз наголосила, що дитина не встане, а вона якщо хоче, нехай сідає на моє місце, проте жінка стояла на своєму. Тоді не витримав якийсь хлопець, встав і сказав їй сісти на його місце, тільки не чіплятися до дитини. Вона погодилася й сіла туди, але попри це косо поглядала на мене й бурчала до своєї сусідки по сидінню: “Оце так цвіт нації! Оце так майбутній захисник росте!”
Чому роки не прибавляють людині розуму, а тільки відбирають? Не дай Боже я стану такою в її віці.
