Людмила сама ростила доньку – чоловіка у неї не було. Дівчина подорослішала і матір сподівалася, що завдяки своїй вроді та знайде забезпеченого чоловіка, який допоможе їй вилізти зі злиднів. Юлі справді вдалося вийти заміж, та не за багатого, а за такого, як вона сама.
Тому жінка не хотіла благословляти їх шлюб. Вона була впевнена, що її донька варта кращої долі. Та дівчина була дуже вперта, настояла на своєму, не послухавши матір і все-таки вийшла заміж за Дмитра.
Після весілля довелося усім трьом тіснитися у невеличкій двокімнатній квартирі. Людмила, бачила, що Дмитро сам по собі хлопець не поганий, але те, що він був малозабезпеченим усе псувало.
Молоде подружжя протрималося у шлюбі всього півтора року. Одного дня, Дмитро спакував валізу і нічого не сказавши на прощання, просто пішов назавжди. Людмила не стала допитуватися у доньки про причину його рішення, просто з того дня зятя більше не бачила. Юля згодом сама розповіла, що Дмитро покинув її заради іншої.
Після того, як Юлю залишив чоловік, вона пішла у розгул. Мати спершу сподівалася, що донька випиває лише, щоб трохи зняти напругу і трохи відволіктись від любовних страждань. Та виявилося, що Юля вже шукає йому заміну. Десь вона повернула не туди на життєвому шляху і геть збилася з дороги. Почала водити додому то одного, то другого.. і ні один на довго не затримувався. Мати вже навіть не старалася їх усіх запам’ятати. Коли Юля приволокла чергового кавалера, мати не витримала і сказала все, що накипіло за час розгульного життя доньки. А та, довго не думаючи, виставила матір за двері. Це вже була пізня година, осінь, холод, бідолашну стареньку вигнала на вулицю власна донька, відібравши ключі від квартири.
Людмилі не було куди йти й вона у розпачі бродила парком заливаючись слізьми. Молода жінка поверталася пізно додому і побачивши бабусю поцікавилась, що трапилось. Почувши усю історію, запропонувала тій пожити у себе. Жінка розповіла, що сама сирота, і як би вона знала свою маму, то нізащо б так з нею не повелася. А також те, що має власну дитину, і Людмила зможе допомагати у побутових справах.
Старенька неймовірно зраділа, почувши таку пропозицію і не роздумуючи погодилась. Та увійшовши до квартири й побачивши колишнього зятя була впевнена, що той її зараз прожене. Людмила пам’ятала, як презирливо до нього ставилась.
Але сталося те, чого вона не чекала. Заночувавши у них, Людмила почала збиратись, щоб покинути квартиру. Та Дмитро наполягав, щоб вона залишилася і жила з ними. Він пояснив, що вони із дружиною круглі сироти, не мають нікого з рідні. А так у їхньої доньки буде бабуся. Людмилу дуже розчулило прохання колишнього зятя, вона не чекала почути такі теплі слова від людини, з якою колись так не гарно поводилась. З того часу вона живе разом із Дмитром та Оксаною, які стали для неї ближчими, ніж рідна донька, якій було байдуже, як склалося життя її матері.
