Коханка мого чоловіка сиділа навпроти мене, пила каву й розповідала про те, як мій чоловік зраджував мені з нею. Вона сама кілька днів тому зателефонувала до мене та попросила зустрітися. Тоді я ще не знала, хто вона така. Зізналася ця дівчина вже коли ми сиділи. Вона навіть не могла підвести очей та подивитися на мене. А я не знала як реагувати на таке повідомлення. Адже навіть не підозрювала, що мій чоловік на таке здатний. Ми ж маємо з ним дітей, стільки років прожили разом й ось маємо.
«Ми познайомилися на роботі. Я проходила там стажування. Й хоч місце молодшого менеджера я не отримала, але з вашим чоловіком ми продовжували спілкуватися. Він всіляко до мене залицявся, а мені це було приємно. Я не очікувала, що справлю таке враження на старшого чоловіка. А потім наші відносини якось так закрутилися, що я нічого не розуміла. З каблучки на його пальцеві я знала, що він одружений, але він говорив, що незабаром розлучиться. А я вірила та чекала. Однак кілька тижнів тому я побачила вас разом у торговому центрі. Я була шокована коли помітила дітей. Про них він нічого мені не казав. Та й виглядали ви такими щасливими, що не схоже було на те, що ви збираєтеся розлучатися», – вона розповідала все тремтячим голосом.
«…говорив, що незабаром розлучиться…» – ось на що я заслужила за роки нашого життя.
«Після того я більше не хотіла з ним зустрічатися, але він був наполегливим. Ось тому я й вирішила прийти до вас та в усьому зізнатися. Я не хочу красти батька у дітей та руйнувати щасливу родину. Вибачте мені будь ласка», – дівчина плакала.
Що мені було робити. Я бачила коханку свого чоловіка, але не могла на неї сердитися. Вона так щиро каялася у своєму вчинкові, просила пробачення. Я заспокоїла її та налила ще чаю. В неї аж трусилися руки. Чи то від хвилювання, чи то від страху переді мною.
Та коли двері у коридорі відчинилися й чоловік крикнув, що він вдома, то її почало аж підкидати. Я навіть взяла її за руку. Не менш нервово підкинуло чоловіка коли він побачив на нашій кухні свою коханку. Це була картина, яка заслуговувала пера майстра. Він не знав що говорити. Язик заплітався, а слова ледь виходили з його рота. Нарешті він просто вибіг з квартири. Ось такий в мене сміливий чоловік.
Я пробачила коханці свого чоловіка та заспокоїла її. А то б ще довелося викликати швидку допомогу. А чоловік вже другий день боїться повертатися додому.
