Коли батько і наша гостя вийшли з кімнати я побачила, що в неї очі мокрі від cлiз. Та й батько виглядав дуже збентежений. Він провів її до дверей і попрощався з нею. А ввечері на нас з мамою чекала серйозна розмова.

Про те, що маю старшого брата я дізналася уже тоді, коли вчилася на першому курсі університету. Для мене це стало справжньою несподіванкою. Та що там для мене, для всієї нашої сім’ї.

Мої батьки завжди були ідеальним подружжям: підтримували один одного та майже ніколи не сварилися. Познайомилися вони ще у школі. Досить типова історія кохання: сиділи за однією партою і закохалися. Щоправда, серйозні стосунки у них почалися набагато пізніше. З того часу вони були майже нерозлучні.

Мати завжди розказує мені, що закохалася в мого батька з першого погляду. Він був дуже красивим парубком, але ще більше їй подобалося, що він був не по роках серйозний і мудрий.

Тато ніколи не цурався домашньої роботи. Коли бачить, що мама втомлена повернулася з роботи, завжди бере всю хатню роботу на себе, при тому, що й сам працює весь день. Мама моя теж ніколи не залишала батька без допомоги. Батько щось майструє, а мама біля нього, викрутки подає. Не раз сусіди дивувалися, що може бути така злагода між парою.

Наш дім вони будували своїми силами, часи були дуже скрутні, батьки багато працювали, щоб будівництво не припинялося. Але навіть тоді вони все робили спільно. Жили ми спокійно й мирно, без скандалів.

Одного весняного дня до нашого дому завітала літня жінка. По її стурбованому вигляду не було схоже, що вона помилилася адресою. Вона стояла за парканом і вдивлялася на подвір’я, ніби намагаючись когось побачити. Я в цей час якраз, повернувшись з навчання, допомагала мамі садити молоденькі саджанці, які батько купив у нашого місцевого фермера. Та жінка побачила мене і помахала рукою, тим самим даючи зрозуміти, щоб я підійшла до неї. Вона попросила покликати батька, мовляв, має йому щось дуже важливе сказати.

Батька в той момент вдома не було. Він ось-ось мав повернутися з роботи. А мати, почувши, що гостя прийшла до батька, одразу запросила її в хату і запропонувала заварити чаю. Жінка ніяково відповіла, що не відмовиться від склянки води.

Коли тато повернувся з роботи та побачив, що до нього прийшли, закликав ту жінку в окрему кімнату, щоб поговорити наодинці. Вони розмовляли довго. Опісля, вийшли з кімнати і я побачила, що в цієї жінки очі мокрі від сліз. Та й батько виглядав дуже збентежений. Він провів її до дверей і, шепнувши їй щось на вухо, попрощався з нею.

Ввечері нас чекала дуже серйозна розмова. Тато зібрав мене й маму за столом і почав розповідати все з самого початку. Почав він з того, що розповів про дівчину, з якою познайомився ще під час навчання в університеті й про те, що в них були стосунки. Недовго, але були. Я цього раніше не чула, але мама вже давно про це знала (з батьком у них секретів не було). З цією дівчиною вони розійшлися мирно, оскільки зрозуміли, що не підходять один одному. Оксана, так звали її, потім поспішно переїхала за кордон і вже там будувала своє щастя.

Але потім тато сказав, що Оксана народила дитину, хлопчика, і він його батько. А ця жінка, що приходила, матір Оксани.

Не знаю, як би відреагували інші у цій ситуації, але моя мама дуже спокійно сприйняла цю звістку. Мене це шокувало набагато більше ніж її. Може, тому, що вона розуміла, що це сталося ще до того, як вони з батьком почали зустрічатися.

Тато продовжив розповідати все, що йому говорила та жінка.

Оксана народила дитину вже коли виїхала на чужину. Спочатку хотіла повідомити батька про це, але, дізнавшись, що тато зійшовся з моєю мамою, не стала цього робити. Не хотіла прив’язувати до себе чоловіка тільки завдяки дитині. Та й з батьком вони хорошою парою не були. Хлопець усі роки прожив в іншій країні з матір’ю. Кілька років тому вона повернулася назад в Україну, а син залишився там, щоб продовжити навчання.

Нещодавно Оксана дізналася, що важко хвора і, щоб не брати гріх на душу, вирішила відправити свою матір розповісти батькові, що у нього є син Іван.

Коли батько закінчив розповідати, я побачила в його очах розпач. Він ледь себе стримував, аби не заплакати. Мама зрозуміла, що батькові дуже складно, тому постаралася його всіляко заспокоїти та підтримати. Ми дійшли до спільної думки, що напишемо Івану і запросимо його до себе, щоб познайомитися.

Так і сталося. Через кілька місяців Іван прилетів в Україну. Відбулася довгоочікувана зустріч батька з сином.

Оцените статью
Коли батько і наша гостя вийшли з кімнати я побачила, що в неї очі мокрі від cлiз. Та й батько виглядав дуже збентежений. Він провів її до дверей і попрощався з нею. А ввечері на нас з мамою чекала серйозна розмова.