Коли батько прийшов додому після зустрічі з ріднею і сказав мамі, що бабуся буде жити з нами, бо так усі вирішили, мама не сказала нічого.

Батьки зустрілися, коли мама приїхала у село на роботу і тут залишилася жити на орендованій квартирі. Полюбили один одного таки з першої зустрічі. Побралися тихенько і стали жити скромно та мирно на тій же орендованій квартирі. Але свекруха бажала для сина чогось більшого. Незлюбила відразу, мабуть, через те, що син так легко пішов з дому за жінкою, чи може тому, що втратила якийсь вплив на нього, та й частину фінансової допомоги.

Мій тато час від часу допомагав батькам. Мама не забороняла, бо була жінка розумна. Час йшов, батьки побудували собі невеличку хату, головне, що свою. Народилися діти, підросли, пішли до школи. Батьки жиди добре, бо працювали багато.
У цей час у родині свекрухи багато що змінилося, всі роз’їхалися, залишився тільки молодший син Іван. Він став випивати й часто перепадало всім від нього. Старші сестри мали свої сім’ї та жили окремо. Свекруха спочатку мовчала, терпіла, розуміла, що соромно признатися в цьому людям.

Івана намагалися урозумити старші зяті, але у них нічого не вдавалося. Тоді родина, без мого батька, вирішила, що свекруха має доживати у сім’ї невістки. Коли батько прийшов додому після зустрічі з ріднею і сказав мамі, що бабуся буде жити з нами, бо так вирішили усі, мама не сказала нічого.

Чому невістка має доглядати за свекрухою, коли у неї є три доньки та два сини, дорослі внуки. Але не це головне. Головне, що свекруха ціле життя не підтримувала, не допомагала з дітьми, любила скандалити з будь-якого приводу, не любила онуків і не пам’ятала про їхні дні народження. Мама думала недовго, але її слова були рішучі, тверді та впевнені. Вона сказала, що не буде жити зі свекрухою і не буде доглядати за нею. Батько не сказав ні слова, бо все знав і розумів. Взагалі, він був людиною дуже сімейною, скромною і працьовитою. Дякую йому за те, що зрозумів маму у той момент і не став дорікати їй за це.

Свекруху до себе так ніхто й не взяв. Доглядали й провідували по черзі. Батьки більше до цієї теми не поверталися. Але відтоді свекруха змінила свою думку про невістку. Не знаю, чи полюбила, але щось змінилося точно.

Коли свекруха злягла, невістка пішла провідати та поспівчувати. Зустріч виявилася досить теплою. Свекруха плакала і просила вибачення, все це виглядала досить правдиво. Жалілася на життя, що немає кому в хаті порядкувати. Син Іван так і не одружився. Звичайно, жаль, що так сталося і що у нього не склалася доля. А може, тому є причина? Може доля посміхається тому, хто має в серці любов до ближнього, хто має терпіння і покору, хто докладає до того всіх зусиль, а найголовніше, хто не робить нікому зла, бо зло повертається.

Історія продовжувалася допоки свекруха не залишила цей світ. Я сама вже свекруха, але урок своєї мами запам’ятала назавжди. Невістка мені як донечка. Я вмію змовчати, коли мене не питають і маю терпіння. Я хочу жити так, щоб у колі нашої сім’ї завжди був мир і любов.

Оцените статью
Коли батько прийшов додому після зустрічі з ріднею і сказав мамі, що бабуся буде жити з нами, бо так усі вирішили, мама не сказала нічого.