Після того, як мої батьки вийшли на пенсію, їх наче підмінили. До того вони були звичайними робочими, які працювали від дня до дня і жили майбутнім своїх дітей, як і більшість батьків. Про себе їм потурбуватися часу не було ніколи.
Але ось уже пройшов рік, як вони на пенсії й вони нарешті живуть для себе. Спочатку звісно все було не так добре. Мама моя взагалі любила дуже часто такі фрази говорити на кшталт “ми вже старі, скоро помремо, що там того життя залишилося”. На щастя, батько мій так не думав і одного дня сказав мамі стулити пельку й не молоти дурниць, він ще вмирати не збирається.
Тато в мене чоловік дуже мудрий. Він жодного дня ніколи не дармував і так само, коли став пенсіонером, щоб не втрачати життєвого ритму, почав займатися собою. І маму в це втягнув.
На пенсії вони вперше побували закордоном. Почали збирати собі гроші й купили путівки в Іспанію. Приїхали звідти гарними, бадьорими й готовими творити щось нове. Потім почали подорожувати рідними краями. Пізніше мама від знайомої дізналася, що в місті відкрили танцювальний клуб. Взяла тата за руку й записала на уроки бальних танців. Я думала, тато ніколи не піддасться на таку авантюру, бо він завжди казав, що в нього немає хисту до танців, але виявилося, що все у нього є, просто він ніколи не пробував. Крім того, вони встигають обходити свій невеликий город під хатою і вирощувати якийсь новий сорт помідорів.
Я чесно захоплююся їхньою життєвою силою та енергією. І мама вже перестала кожного дня про свою старість і скору смерть нагадувати. Тепер вона вже себе старою не назве і ще й образиться, коли хтось збоку їй таке скаже! Після 60 у неї життя тільки почалося. Таке життя, про яке вона завжди мріяла, але через роботу, малих дітей, а потім внуків, не могла собі дозволити.
Я дивлюся на своїх щасливих батьків і сподіваюся, що доживу до цього віку й теж житиму таким яскравим і насиченим життям.
