Коли будинок Миколи вже був готовий до проживання, ми зробили весілля в селі згідно з всіма традиціями, з шалашем, гуляли цілих три дні. В запорожці приходив батько Миколи, а Микола дав йому льодяник на паличці та подякував за те, що він зайшов

У нас по сусідству жила жінка з сином.

Останнім часом та тьотя була дуже сильно бліда. Тата хлопчика я ні разу не бачила. Мама дуже жаліла нашу сусідку та, коли жінки не стало, попросила мене занести хлопчику їсти.

Коли я перший раз йшла до хлопчика, то дуже боялася, що він мене прожене. Проте Миколка виявився дуже хорошим хлопчиком, щиро подякував за їжу та все з’їв. Я запитала де його тато, він сказав, що немає. Одного разу, правда, він приходив та приніс сину льодяник на паличці. А потім зник. Навіть на похорон мами не прийшов. Я сказала, що Микола може приходити до нас їсти, коли зголодніє.

Ми почали дружити та Микола сказав, що я йому подобаюсь та через десять років, коли він знайде роботу, то він зі мною одружиться. Я сказала, що Микола мені теж подобається та я чекатиму його.

Згодом наш сільський голова влаштував Миколу навчатися в училище, яке знаходиться у місті. Там у нього було місце в гуртожитку. Далі про Миколу мені нічого не було відомо.

Коли я уже підросла, то зрозуміла, що дитячі обіцянки не завжди вдається втілити в життя та, що у мене може бути інший наречений. Проте глибоко в душі я чекала Миколу.

Згодом я вступила до університету, здобула освіту вчителя початкових класів та повернулася в село на роботу. Я й надалі проживала разом з мамою. Вона була уже старенька та потребувала догляду.

Якось до будинку, де колись проживав Микола під’їхав автомобіль. З нього вийшов молодий юнак схожий на Миколу. У мене дуже швидко закалатало серце. Та я пересилила себе та вийшла привітатися. Коли я підійшла ближче, то зрозуміла, що не помилилася. Це був Микола. Він аж закляк побачивши мене. Між нами стояла незручна тиша та згодом Микола запитав:

Оксано, це ти? Яка ж ти стала – очей не відвести!

Мої щоки залилися рум’янцем та я не могла вимовити ні слова.

– Так, я, – врешті сказала я, – а ти який став, лише поглянь на себе. Що, знайшов роботу?

Знайшов, тепер можу з тобою одружитися якщо ще не пізно.

– Поки ні, – жартома відповіла я.

– Ну тоді я маю всіх твоїх наречених випередити, виходь за мене заміж.

– Я подумаю, – сказала я.

Микола розповів, що приїхав назовсім. Планує провести у свою хату інтернет та працювати з дому. Але спочатку йому потрібно привести будинок до ладу. Потім ми пішли до мами та Микола дав нам цілий пакет різної смакоти, якої привіз нам з міста та яка у нас в селі не продається. Сказав, що це на знак вдячності за нашу допомогу. Після того ми пішли на могилу мами Миколи.

Коли будинок Миколи вже був готовий до проживання, ми зробили весілля в селі згідно з всіма традиціями, з шалашем, гуляли цілих три дні. В запорожці приходив батько Миколи, а Микола дав йому льодяник на паличці та подякував за те, що він зайшов. Сусіди це побачили та стали проганяти горе-батька зі свята. Вони ще пам’ятають ті часи, коли їм потрібно було самим робити похорон після того, як мами Миколи не стало. Чоловіка поруч не було. Був він відсутній і тоді, коли малий Микола замерзав в холодній хаті та не мав чого їсти. А тепер отримав рівно стільки, скільки віддав.

Оцените статью
Коли будинок Миколи вже був готовий до проживання, ми зробили весілля в селі згідно з всіма традиціями, з шалашем, гуляли цілих три дні. В запорожці приходив батько Миколи, а Микола дав йому льодяник на паличці та подякував за те, що він зайшов