Ще до відрядження я вирішив купити сучасну іномарку, здійснивши свою давню мрію. Та не встигнувши толком нею натішитися, змушений був їхати у справах.
Моя дружина залишилась вдома одна. Їй дуже кортіло похизуватися новеньким авто перед подругами тому вона вирішила взяти її, але так, щоб я про це не дізнався. І все б нічого, але їздити толком вона не вміє навіть на самокаті, що вже казати про велике авто.
І от, дочекавшись, коли я поїду, вона повезла подруг кататись по місту. І можливо, я б навіть не дізнався про її витівку, бо дружина для цього постаралась і заправила повний бак, яким я його і залишив. Та наш сусід вирішив люб’язно допомогти замести сліди.
Щоб ви знали, із ним у не зовсім дружні стосунки. Він самотній, живе з матір’ю, постійних заробітків не має, через це дуже заздрить, що я маю все те чого йому не вистачає: Красиву дружину, великий будинок та успішну кар’єру. Але він хоча й живе в основному на гроші матері, та дозволяє собі відвідувати спортивний клуб і виглядає досить пристойно.
Так от, повернемося до автомобіля. Дружина, заливши у бак бензину, пішла до сусіда порадитися, чи все вона зробила правильно і можливо, щось ще треба зробити, щоб я не здогадався, про її вчинок.
Вона запитала:
– А у двигун нічого не треба заливати?
– Соняшникову олію! Тоді точно ні про що не здогадається!,- порадив люб’язний сусід.
А вона йому й повірила. Так мій двигун отримав півтора літра відбірної рафінованої олії.
Одним словом, машину довелося довго приводити у справний стан, хоча вона була новесенька з автосалону. І тепер кожного разу при зустрічі зі мною сусід ледве стримує сміх.
Єдине позитивне у цій ситуації це те, що дружина зарікалася сідати за кермо. Ну, хоч щось!
Але я все одно, про всяк випадок, кожного разу коли від’їжджаю кудись із міста забираю з собою ключі, а машину відвожу на платну стоянку.
