Кілька років тому я розлучився зі своєю дружиною, оскільки більше не зміг терпіти її вибриків і такого до себе ставлення. З часом я зрозумів, що був потрібен їй лише заради грошей. Але до усвідомлення цього я прийшов досить пізно. Ми прожили в шлюбі цілих 13 років. У нас є спільна донечка, заради якої й досі терплю докори своєї колишньої.
На щастя, я познайомився з чудовою жінкою і зараз ми щасливо живемо разом. Але нещодавно я приїхав, щоб забрати доньку погуляти, і моя колишня вкотре влаштувала скандал. Вона кричала мені у слід, що я все життя буду шкодувати, що кинув її. Мені прикро, що донечці прийшлось почути наші сварки.
Річ у тому, що моя колишня дружина далеко не найкраща господиня. У мене свій невеликий бізнес, я при грошах і ніколи не шкодував їх для дружини й дитини. Але, щоб заробляти ці гроші, я досить тяжко працював впродовж багатьох років. А дружині завжди було мало. Вона звикла до розкоші, походів у ресторани, кожного місяця новий манікюр, нарощення вій і ще багато-багато іншого. Словом, догляд за собою в неї завжди був пріоритетним поміж усього іншого. Вона часто робила необдумані дорогі покупки, яких можна уникнути. Любила купляти дорогий брендовий одяг, дорогі телефони. Робила подарунки й мені. Але мені не треба було цього.
Мені не потрібно було чогось незвичайного, я всього лиш хотів сімейного тепла, смачної вечері та спокою. Натомість моя колишня готувати не вміла й не пробувала ніколи. Ми переважно вечеряли у ресторані неподалік нашого будинку, або ж замовляли їжу. Виникало таке враження, ніби вона все робить на публіку, задля уваги інших людей.
Можливо, хтось подумає, що я скнара. Але, як тільки ми одружилися, я одразу віддав дружині зарплатню картку. Я бачив, які суми вона витрачала, але для того я на роботі й працював, щоб забезпечувати її й свою доньку. Проте, з часом це стало набридати. Особливо, коли я на якийсь час залишився без роботи та доходу. Ось тоді я й зрозумів, що вона насправді в мені цінує. Вона мені просто мозок почала виносити через гроші.
Єдине, за що їй вдячний — за доньку. З нею у нас дуже хороші стосунки. Дружина ніколи не забороняла нам проводити час разом та й донька ніколи не була проти. А я про неї ніколи не забував. Але жодна наша зустріч не закінчувалася мирно.
Я виріс у зовсім іншій сім’ї, з іншими цінностями. Шлюб моїх батьків для мене завжди був зразковим. Я ніколи не думав перетворити свою дружину у домогосподарку. Вона мала час і робила все, що заманеться.
Але коли я ввечері приходив з роботи, я мріяв разом сісти за стіл, повечеряти, поговорити й потім разом піти дивитися фільм. Не знаю, можливо я забагато хотів? Я зовсім не так уявляв собі сімейне життя.
