Коли лікарка зайшла оглянути цих діток, то сльози покотилися самі собою. Вона навіть не здогадувалась, що таке може бути.

Марина та Єва втратили матір ще коли були зовсім маленькими, батькові було не до них, постійно вживав сп иртне та десь гуляв. Тому, по-суті, дівчата існували самі по собі. Велике щастя, якщо вдавалось з’їсти шматок хліба і запити простою водою.

Якось терпіння одної із сусідок луснуло, адже вже набридло спостерігати за тим, як страж_дають діти. Коли батько сімейства не з’явився додому за сім днів, то вона відразу зателефонувала до поліції, щоб повідомити про такий безлад. Органи були в шоці, в яких умовах проживають діти, якими висохлими від недоїдання вони є. Вирішили викликати ще й швидку медичну допомогу аби вони оглянули дівчаток.

Ірина Анатоліївна пропрацювала лікарем вже багато років і бачила на своєму шляху чимало цікавого, але навіть її таке видовище лякало. Кругом маленьких дівчат творилось таке, що й для фільмів жахів занадто. Гора порожніх пляшок, все в павутині, пилові, відсутність їжі (окрім запліснявілого хлібу), дітям постелено на підлозі.

– Матусю, нарешті ти прийшла, я так давно чекаю на тебе – закричала маленька дівчинка.

На очах у Ірини проступали сльози. Вона повірити не могла, що таке може трапитись із бідними дітками. Бігом жінка обійняла діток та притулила до себе. Потім оглянула їх та прийшла до висновку, що вони здорові, потрібно лише помити їх та тепло одягнути, дати поїсти.

Коли лікарка повернулась додому і розповіла про ситуацію, свідком якої стала, то він не міг повірити своїм вухам. В їхній сім’ї було двоє синів і він страшенно любив їх, доглядав, леліяв. Важко було уявити, що десь люди живуть зовсім по-іншому.

На наступний день вони вирішили разом поїхати до дитячого будинку з купою гостинців для дівчаток. А потім і взагалі настільки прикипіли до них, що вирішили вдочерити.

Дівчата підросли і шалено тішили прийомних батьків протягом багатьох років. Вони були безмежно вдячні за те тепло і любов, яку їм дали, постійно допомагали мамі та радували хорошими вчинками.

Ось така трагічна ситуація породила початок чогось доброго та прекрасного. Як же чудово, що в нашому світі є такі милосердні люди, які не бояться брати на себе відповідальність та дарувати комусь любов.

Оцените статью
Коли лікарка зайшла оглянути цих діток, то сльози покотилися самі собою. Вона навіть не здогадувалась, що таке може бути.