Коли я була на дев’ятому місяці вагітності, то дуже переживала за пологи і як все пройде. Знаєте, ото в Інтернеті як начитаєшся, то нерви хапають. Тому і пішла у гості до батьків напередодні пологів, аби вони мене заспокоїли, розповіли про свій досвід.
В ході розмови за чашкою м’ятного чаю я запитала у тата, чи пам’ятає він, як я народжувалась, попросила детальніше розповісти про все, та він лише усміхнувся і сказав:
– Доню, ти краще у мами спитай, вона тобі все розповість.
Коли я почала питати це все у матері, то вона також засміялась і відповіла:
– О-о, ну тут розповісти, звичайно є що, але висновок один: татко твій все проспав.
– Тобто як проспав? – запитала я із здивуванням.
– Загалом, слухай.
Пологи почались ще вранці. Ми настільки швидко гнали дідусевим старим автомобілем, що я думала, він розсиплеться. Мені вже й не вірилося, що ми колись доїдемо. Боялась, що там і народжу. Та до пологового ми все ж таки встигнули. Пологи були дуже складними. До пологового нікого не пускали, оскільки тоді “гуляла” якась інфекція. Телефонів у нас не було, тому твоєму батькові і дідусеві доводилось ночувати прямо перед пологовим. Коли вони дізнались від медсестри, що я народила, то вирішили, що можна їхати додому, адже все одно всередину не пустять, а що чекати там під вікнами?!
Ось так і минуло три дні. Я вже готувалась до виписки, але по мене ніхто не приїжджав. Я не могла зрозуміти, де подівся чоловік і чому його досі нема. Я була така сердита, що просто не могла тримати себе в руках.
– І як воно було далі? – нетерпляче запитала я.
– А потім приїхала до мене моя мама із своїм братом. Я запитала у них, де чоловік. А вона мені відповіла, що приїду додому і все побачу. Всю дорогу я мучилась у здогадках. Які вже тільки варіанти в голові не були. Я взяла тебе на ручки і радісно залетіла до квартири, думала, що на мене там чекає сюрприз. Але ж ні. Тоді мама повела мене до нашого гаража. Коли ми відчинили двері, то я мало свідомість не втратила. Твій батько із твоїм дідусем хропіли на всю вулицю. Виявилось, що вони там вже третій день святкують.
Тато сидів і сильно сміявся. Він сказав, що нічого не пам’ятає з тих днів, але він явно був тоді щасливим.
