Вже майже 30 років ми з Вітею одружені. Колись він працював на кордоні. А познайомились ми на весіллі його сестри, моєї подруги. З першого погляду він сподобався мені. А ще коли дізналась, що військовий, то і взагалі дах зірвало. На щастя, симпатія виявилась взаємною і ми почали зустрічатися. А згодом і одружилися. Після весілля ми стали в чергу на отримання квартири і пощастило навіть швидко її отримати.
Коли з’явилося власне гніздечко, я завагітніла. Чоловік продовжував ходити на роботу, а я – займатися домашніми справами. Таке життя на той момент мене повністю влаштовувало. У нас було багато друзів, тож майже кожних вихідних ми кудись вибирались. Тому мені не доводилось сидіти 24/7 в одних стінах. Як тільки діти стали дорослішими, я пішла працювати в супермаркет, що був близько нашого дому. Чоловік заробляв теж доволі добре, тому ми старалися надбати щось в квартиру.
А згодом діти почали вступати і їхати вчитися по різних містах країни. Віктор завжди казав, що як тільки видасться нагода, він відразу піде на пенсію. І от нещодавно у нього був ювілей, після якого вже можна було оформити пенсію, як військовому. Я думала, що він уже й забув що колись кидався словами про раптове звільнення. Та ні, він усе пам’ятав. І, як виявилося, слів на вітер не кидав.
Ось уже декілька років він просто сидить вдома біля телевізора. І знаєте, я навіть подумати не могла, яка він противна людина. Що не день, то у нас сварка. Що б я не робила, він робить свої зауваження, прискіпується, коментує всі мої дії. Раніше хоча б ходив по гриби, на полювання, на риболовлю, а зараз взагалі не виходить з квартири ні на хвилинку.
Коли я намагалась поговорити з ним щодо працевлаштування, то закінчувалося це все черговим скандалом. Мені ж не потрібно, щоб він заробляв. Гроші не така гостра проблема. Та от те, що людина, яка все життя працювала, тепер лежить і не знає, чим зайнятися – це справжня біда. Ви уявити собі не можете яке це «винесення мізків».
Від цього всього я страшенно втомилася. І дітям я сказала вже: «Якщо одного дня я мовчки піду подавати заяву про розлучення, то не дивуйтеся».
