Я багато років чекала, коли мій син нарешті знайде другу половинку й одружиться. Йому вже стукнуло 34 роки, коли він нарешті зустрів ту, яку вирішив повести під вінець. Познайомили їх спільні друзі. Вона була трохи старша за нього і мала сина від першого шлюбу – дев’ятирічного хлопчика. Я дуже тішилася, що мій син нарешті побудує власну сім’ю, але не знала чого чекати від цієї жінки. Бо вона вже була один раз заміжня, а про причину їх розриву я нічого не знала.
Тетяна, так звати мою невістку, спершу нормально зі мною спілкувалася. Та коли я запропонувала їм пожити разом у моїй трикімнатній квартирі, вона категорично відмовилась і вони стали жити з моїм сином у її однокімнатній. Коли мій син одружився, то дуже віддалився від мене. Я розумію, що у нього нова сім’я, та невістка не хоче, щоб ми взагалі спілкувалися. Навіть телефонує мені, коли та не бачить.
Тетяна зараз при надії, чекають народження донечки й мій син виконує усі її забаганки. Її слово завжди останнє. Я спершу інколи приїжджала до них, але зараз не знаю, чи взагалі варто туди навідуватись, бо невістка усім своїм виглядом показує, що я там не бажана гостя.
Я не розумію, що я роблю не так. Але тепер мене все менше дивує той факт, що з нею розвівся її перший чоловік – стерпіти таку не кожному під силу. Потрібно повністю під неї прогнутися – що і зробив мій син. Так дійде до того, що вона взагалі заборонити моєму синові спілкуватися з рідною матір’ю. Й не здивуюся якщо і в цьому він не посміє їй перечити. Я спершу думала, що лише до мене таке ставлення, але бачу, що син по трохи перестає спілкуватися зі своїм звичним оточенням.
Не можу досі розгадати її сутність. Навіть зі сватами не знайома. Можливо, вона й з рідними батьками перестала спілкуватися. Та у будь-якому випадку моє материнське серце крається, що єдиний син готовий так просто від мене відмовитися.
