Я зараз дуже переживаю і не маю з ким порадитись, вирішив розповісти про те, що мене тривожить читачам, можливо, ви дасте мені хорошу пораду. Мій зять не розуміє, як йому пощастило, мати дружину, яка турбується про нього. Колись моя дружина померла відразу після народження дитини і я сам виховував доньку, біля мене не було хорошої жінки, яка б допомагала мені з вихованням дитини і вдома, я був змушений робити усе сам. А зять має дружину, яка його любить і я заздрю йому.
Вона піклується про нього: готує їжу, прибирає вдома і доглядає за їхнім сином. У мене колись такої допомоги не було, я мав бігти з роботи та забирати дочку з садочку, а згодом готувати їжу та прибирати в квартирі. А коли дівчинка підросла, то потрібно було після школи водити її ще на гуртки, я розривався, між домашніми клопотами і роботою.
Я присвятив своє життя дочці і хотів, щоб вона виросла розумною, самостійною жінкою. Будувати стосунки з іншими жінками я не хотів, бо боявся, що вони не будуть любити моєї дочки. Я розумів, що ніхто не замінить дівчинці рідної мами.
Дочка виросла і почала зустрічатись з хлопцями. Я ніколи не ліз у її стосунки з молодими людьми. Коли Зоряна сказала, що планує виходити заміж, то я прийняв зятя з радістю. Хлопець мені відразу сподобався, він здавався мені відповідальним і турботливим, я думав, що моя дочка буде щасливою з ним.
Коли моя дочка вийшла заміж, то я сказав зятю, щоб він про неї добре турбувався і поважав. Олена хороша дівчина і йому пощастило, що вона погодилась стати його дружиною. Це є правдою, моя дочка все робить, щоб Назару було добре з нею. У них в хаті чисто, вона ввечері його чекає з смачною вечерею і видно, що жінка його дуже любить.
Два роки назад Зоряна народила дитину. Вона дуже любить сина, завжди увесь день доглядає за ним, годує і гуляє з хлопчиком на вулиці.
Вчора я приїжджав до них у гості на святкування дня народження онука. Дочка з зятем зробили дитині дуже гарне свято і я зрозумів, що ніколи не був щасливим і не мав гарної сім’ї. Завжди сам тягнув усе на свої плечах та не міг отримати задоволення від життя. Я злий на себе, що колись не захотів знайти собі другу дружину, а живу досі сам. Мене ніколи не любили так, як дочка любить свого чоловіка. Я бачу, що вона його поважає і цінує та відчуваю заздрість.
У них незабаром має народитись друга дитина, а я мав колись лише одну доньку та мріяв про сина. Але ні з ким не будував стосунки, тому так і не зміг здійснити це бажання. Я розумію, що не можна заздрити дочці і зятю, але нічого не можу з собою зробити. Я хочу, щоб вони і далі були щасливими, хоч моя дочка буде мати гарну сім’ю, якої ніколи не мав я.
Не знаю, як перестати заздрити? Я розумію, що це не правильно і пробую сховати свої емоції від оточуючих та пробувати радіти за дочку. Порадьте, як я маю опанувати негативні емоції, щоб мої рідні не зрозуміли, що я їм заздрю.
