Нещодавно моя дружина потрапила у лікарню. Мусили вирізувати апендицит.
Я ж залишився сам на господарстві. Перш за все написав список того, що маю купити в супермаркеті. Тоді відправився на закупи. Настав час готувати їсти. А поки воно там варилося, прибрав за котом і собакою. Згадав, що вже час забирати дітей зі школи і помчався туди, мов ошпарений.
Привів дітей, потрібно їх нагодувати. А після обіду помити за всіма посуд. Зайшовши у ванну кімнату, побачив, що корзина для одягу повна. Довелося поставити прання. Поки одяг прався, настав час вчити уроки з дітками. Ця справа затягнулась аж надто на довго. Тому поки справився, так відразу потрібно було розвішувати одяг. Побачив, що поки весь день бігав, то вся підлога брудна. Попилососив, помив. Знову ж таки нагодував дітей. Після вечері хотів увімкнути телевізор, та моя втома дозволила мені тільки дійти до ліжка.
А як ще подумав, що завтра на мене чекає все те ж саме, то захотілося плакати. І як моя дружина з всім цим справляється і жодного разу ні на що не жаліється?
