Коли Микола Миколайович повірив племіннику та подарував квартиру, то він віддячив йому підліс_тю.

Життя Миколи Миколайовича було не з легких. Зараз йому сімдесят і практично чоловік змушений ночувати на вулиці. Колись він був високошанованим вчителем хімії у школі. Тепер він ніхто і звуть його ніяк.

Річ у тім, що коли його племінник вступив до університету, то почав шукати житло. Микола Миколайович ласкаво погодився прийняти його. Трішки поживши, Олег сказав, що буде допомагати йому та жити і надалі поруч, якщо старий погодиться переписати житло на нього.

Але сталось не так, як гадалось. Як тільки дядько Микола підписав документи, то племінник виставив його на мороз із валізою. І врятувала його власниця невеличкої пекарні, що була поряд з домом.

Микола Миколайович розповів:

– Колись моє життя було чудовим хоча б через те, що я мав кохану дружину, улюблену роботу, та минуло 10 років і тепер я сам-один і не маю нічого. Діток у нас із Олечкою ніколи й не було.

Тож єдиним родичем був племінник. Олег пообіцяв, що буде все життя доглядати за дядьком, аби тільки він забезпечив його житлом. Старому все одно не було кому залишати майно, тому він і погодився. Щоправда, тоді не підозрював, що йому навіть спокійно дожити в своїй квартирі не дадуть.

–  Я був шокованим, але не було часу опускати руки. Я геть не з тих людей, хто буде ледарювати та просто собі лежати, замерзати на морозі. Спочатку пішов працювати вантажником, потім, коли стало тепліше, то допомагав різним людям із домашніми справами за гроші. Та потім доля подарувала мені Сніжану – власницю невеличкої пекарні. Коли мені не вистачило декількох гривень на купівлю булочки, то вона наздогнала мене на вулиці та віддала її безкоштовно.

Коли вони поговорили на лавочці і чоловік розповів свою гірку історію, то Сніжана плакала. Вона дуже любила своїх батьків, тому повірити не могла, що хтось взагалі може ось так вчиняти із рідними людьми. Тим паче, коли це єдиний родич.

Вона відразу поговорила із своїми дітьми, чи не проти вони приютити нового знайомого. Вони погодились. І хоч самому чоловікові було страшенно незручно іти в чужу сім’ю, та виходу не було.

А через декілька місяців він настільки там прижився, що від любові сторонніх людей мало не плакав від щастя. Це ж буває таке…

Оцените статью
Коли Микола Миколайович повірив племіннику та подарував квартиру, то він віддячив йому підліс_тю.