Коли однокласники запросили на зустріч після десяти років, ми з Володею поїхали. Всі віталися зі мною, і скоса дивилися на статного чоловіка. Ми не стали довго інтригувати, з ким я приїхав. Володю ніхто не впізнав.

Після прожитих років, коли стаємо дорослими, і згадуючи шкільні роки, нам іноді стає соромно за свої поступки, які того часу здавалися для нас веселими та смішними. Не розуміючи просту істину, що дітям, які здаються нам смішними потрібно допомагати, а не насміхатися.

В наш шостий клас прийшов навчатися Володя. По ньому видно, що він із бідної сім’ї. Ранець вигорів на сонці, шкільний костюм охайний, але давній, тому що відразу помітно, що старенький. Як його не прасуй, це не виправиш. Як виявилося потім, Володя переїхав жити до бабусі. Що сталося з його батьками, і чи були вони взагалі, хлопець ніколи не розповідав, а я не запитував.

Якось відразу ми подружилися. Можливо тому, що однокласники з першого дня почали насміхатися над Володею. Все по його зовнішньому вигляду. А згодом, коли дізналися, що живе з хворою бабусею, взагалі ігнорувати стали. Я намагався захищати товариша. Та вийшло так, що зі мною перестали спілкуватися. Образилися за те, що заступився за бідного хлопця. В якого немає гарних джинсів, чи новомодного светра.

Ми пішли зі школи після дев’ятого класу. Можливо вчилися і далі, але насмішки однокласників стали нестерпними. До того ж того літа померла бабуся Володі, над ним взяла опіку двоюрідна тітка. Так, умовно. А сам він разом зі мною вступив у коледж, жили в гуртожитку. Так не сидів на шиї у тітки, і сам розпоряджався своїм часом.

Потім ми вступили в інститут на заочне відділення. В той час знайшли роботу, і разом думали, як відкрити свій бізнес. Наразі згадую, і диву даюсь, як нам вдалося втілити мрію щодо бізнесу в життя. Але так сталося. Коли закінчували навчання в інституті, в той час робили своє діло. Не відразу, але ми йшли вперед, і в нас виходило. Тільки через десять років полегшено зітхнули, тому що бізнес почав приносити стабільний дохід.

А Володю не впізнати. Це вже не той хлопчина в поношеному костюмчику. Наразі чоловік виглядає аж надто привабливо. Високий, широкоплечий, впевнений у собі. Впевненість і спорт зробили своє діло із зовнішнім виглядом.

Коли однокласники запросили на зустріч після десяти років, ми з Володею поїхали. Всі віталися зі мною, і скоса дивилися на статного чоловіка. Ми не стали довго інтригувати, з ким я приїхав. Володю ніхто не впізнав. Але наразі погляди запобігливі, дивилися на нього з повагою. Володя не з тих, хто пам’ятатиме погане, був привітний і ввічливий. Ми поспілкувалися не довго і поїхали назад, до своїх справ.

Таких історій дуже багато. Іноді навіть не знаєш, ображатися на насмішки однокласників, чи дякувати їм. Тому що слабу людину роблять сильнішою, яка достигає тих вершин, якої в спокійному дитинстві, можливо і не зробила б.

Оцените статью
Коли однокласники запросили на зустріч після десяти років, ми з Володею поїхали. Всі віталися зі мною, і скоса дивилися на статного чоловіка. Ми не стали довго інтригувати, з ким я приїхав. Володю ніхто не впізнав.