Коли Олена народила дитину, то від неї пішов чоловік

Олена пішла у парк з своїм маленькою дитиною. Її син Назар спав у колясці. На дворі було дуже жарко і вона старалась прогулюватись у тіні великих дерев. Під будинком вона не могла залишитись, бо сусіди косо дивились на неї і завжди за спиною пліткували. Особливо старше покоління, якому не подобались матері – одиначки. Жінка була б щасливою, якщо б у неї був чоловік, а у дитини батько. Але, Володимир від якого народила Олена не хотів брати на себе відповідальність за неї і дитину. Він вирішив, відмовитись від батьківських прав і поїхати в інше місто жити, щоб вона його не знайшла.

Коли чоловік дізнався, що Олена вагітна він просив її позбутись від небажаної дитини. Але, жінка не хотіла робити аборт і вирішила залишити її. Якщо, чоловік не погодиться допомагати з немовлям, то вона сама виховає дитину без його допомоги.

Через дев’ять місяців, вона народила сина, а чоловік не прийшов подивитися на дитину. Він зібрав свої речі і втік. Олена дуже плакала і переживала через вчинок Володимира, вона завжди думала, що він передумає і буде виховувати їхню дитину.

З пологового будинку вона приїхала у пусту квартиру, де ніхто її не зустрів: вірних друзів вона не мала, а батьки уже померли. Вона старалась виконувати і чоловічу та жіночу роботу. Але, в квартирі де жила жінка зламався кран у ванні і не було кому допомогти. Вона перекрила воду і вирішила викликати сантехніка.

Через три години прийшов майстер, чоловік сподобався Олені. Він дуже красивий: високого зросту, з чорним волоссям і з добрими карими очима. Він привітався і пішов лагодити у ванній кран. Хлопчик дивився, як майстер працює і почав плакати. Жінка не могла заспокоїти дитину. Андрій залишив ремонт крану і підійшов до Назара. Він почав з ним розмовляти, дитина від добрих слів чоловіка і милої посмішки заспокоїлась.

 – Ви, дуже добре ладнаєте з дітьми. У мене неслухняний хлопчик, а ви його швидко заспокоїли. – сказала Олена.

 – У мене колись також був син. – сумно відповів чоловік.

Жінці стало дуже не зручно після відповіді Андрія.

 – Вибачте мене, я відповів так сумно, бо два роки назад мене покинула дружина і забрала із собою дитину. Вона зустріла нового чоловіка, який виявився іноземцем та переїхала до нього за кордон з нашим сином. Я думав, що буду спілкуватись з дитиною по телефону і вони будуть приїжджати в Україну. Але, колишня дружина після від’їзду не дозволяє сину спілкуватись зі мною. Номера телефону я їхнього не маю та не знаю адреси за якою вони живуть.

 – Мені жаль. – сказала жінка.

 – Нічого не зробиш. Можливо, колись син підросте і зателефонує до мене. А зараз я не можу нічого зробити, щоб повернути його. – сказав Андрій.

Жінка усміхнулась і запропонувала налити чоловіку чай і він погодився.

 – Я дуже люблю дітей, а ваш син дуже схожий на мого хлопчика. Можна, я завтра прийду до вас у гості?

Олену здивувало запитання чоловіка, але вона погодилась. На наступний день він прийшов у гості з великим букетом квітів і машинкою для дитини. Вони розмовляли на кухні і зрозуміли, що мають схожі погляди на життя і мрії про велику сім’ю.

Через чотири місяці, Володимир запропонував жінці вийти за нього заміж і вона погодилась. Зараз, вони дуже щасливі. Хлопчик любить нового чоловіка мами, завжди з ним грає у футбол і гуляє у парку. Подружжя чекають поповнення у сім’ї. Назар дуже хоче мати маленького братика.

Оцените статью
Коли Олена народила дитину, то від неї пішов чоловік