Одного разу мама сказала Юрію. Як поводитимешся зі своєю половинкою, така вона і буде по життю поруч із тобою літати чи страждати. В той час Юрій не зрозумів, про що говорила мама. Такі слова незрозумілі. Що вона мала на увазі? Довго не задумувався над тим. Не зрозумів, нічого, колись зрозуміє. Тому коли зустрів Наташу, вирішив, що вона йому підходить для життя. Красива, розумна, ввічлива. Якраз такою мислив собі дружину.
Зустрічалися пів року. Юрію все подобається в Наташі. Тому пропозиція вийти за нього заміж сприйнята зі словами так, так. Спочатку жили добре. Коли перша хвиля закоханості пройшла, у Юрія неначе очі відкрилися. Готує Наташа так собі. Сказати, що смачно, не скажеш. Їсти можна. Прибирає у квартирі не часто, що знову ж не подобається Юрію. Всі свої думки говорив вголос. Став дорікати дружині, говорити, що йому все не подобається, що вона робить.
Не стерпіла Наташа, через декілька місяців пішла від нього. Розлучилися. Не дуже сумував Юрій. Мабуть, і не кохав зовсім. Так захоплення. Але коли зустрів Оксану. Сам собі сказав, «пропав». Йому з нею просто добре. Через місяць запропонував вийти заміж. Дівчина подумала, але не довго, погодилася. З Оксаною все по другому. Юрій весь час говорить яка вона хазяєчка, як смачно готує, добре виглядає. Як сильно кохає її. Оксана світилася від щастя. В неї дійсно все виходило добре. Навіть, коли щось не вдається, чоловік заспокоює, і все дякує що вона в нього така розумниця.
Слова похвали самі ллються з його вуст. Наразі Юрій розуміє про що говорила йому мама. Коли дружиною захоплюватися, хвалити повсякчас. Розповідати яка вона кохана. В неї дійсно виростають крила, і все вдається.
Коли згадує Наташу, як критикував її, в тієї все падало з рук.
