Часто на період відпустки я обирав відпочинок біля моря. А от того літа прийшла мені в голові геніальна ідея – поїхати до села. Щоправда, родичів у селі у мене не було, власної дачі теж. Довелося брати невеличкий будиночок в оренду.
Щоб не сумувати, вирішив взяти із собою найвірнішого друга – свого пса. А він у мене був благородної породи. Коли ми прибули у село, то він і секунди не сидів. Така місцевість була для нього чимось новим та незвіданим. Тож весь день він оббігав території, щось шукав.
У сусідньому будиночку жила сім’я. У них, як виявилось, у якості домашнього улюбленця був білий кролик. Вони говорили, що це взагалі якась рідкісна порода. Коли я почув, в яку ціну їм обійшовся домашній улюбленець, то мало свідомість не втратив. Тому і ставились, напевно, вони до нього, як до повноцінного члена сім’ї. Кролика звали Чері. Одного разу я побачив, який у нього раціон. Знаєте, навіть мене так не годують.
У своєму дворі вони побудували цілу конструкцію для кроля. А мій пес постійно через паркан туди заглядав, не міг зрозуміти, що це за клубок там бігає. Одного ранку я спокійно пив собі каву, нічого не передбачало біди. Допоки на веранді хати не з’явився мій пес. Він тримав щось у зубах. І, о мамо рідна, це був елітний кролик сусіда. Мій Джон поклав його прямо перед моїми ногами, ніби приніс щось дуже цінне. І ще й дивився на мене так, ніби я маю його зараз розцілувати і медалей навішати.
Коли я побачив цю картину, то захотілось плакати. Вже просто уявив, що мене далі чекає. Де я буду брати такі кошти, щоб за того кроля відплатити? Вже мовчу про моральний збиток. Мені доведеться працювати цілодобово. Вирішив я схитрувати: викупав кроля від піску, привів до належного вигляду і підсунув до конструкції, ще й морквину збоку поклав. Та й пішов тихенько додому.
Залишалось тепер лише чекати із тривогою в душі.
І ось, постукала мені у двері сусідка. За тих декілька секунд поки я відчиняв двері, мені все життя перед очима пролетіло. Але жінка мене здивувала.
– Сергію, може, у вас є якісь заспокійливі? Уявляєте, вчора ввечері поховали ми нашого Чері, я довго не могла заспокоїтись, бо горювала. А тепер проходжу мимо вольєру, а він там лежить із якоюсь морквою. Я тепер і не знаю, що думати.
