В наш час високих технологій непомітно летять роки. Не встигаєш запам’ятати одне, як знову щось нове. Коли людині вже за п’ятдесят п’ять, то нове сприймати трудніше. І на роботі на таких людей дивляться не дружньо. Адже все вирішує вік. Чим молодший, тим краще. І роботу можна знайти, і відношення добре. А коли тобі далеко за п’ятдесят, то твої проблеми, як будеш виживати. Добре, коли є робота і майбутнє не таке страшне.
А коли розумієш, що стажу не вистачає. На роботу не беруть. Або візьмуть на таку, що на життя не вистачає. І нікому не скажеш про свої проблеми. А коли прийдеться говорити, то у відповідь почуєш: “так скільки тобі років, і скільки мені. В мене все життя попереду, а в тебе..” Молоді люди не розуміють, як ображають старше покоління. Адже всі ми були молоді, з роками старіємо. Але життя продовжується.
І кожному хочеться належного ставлення до себе. І жити також потрібно всім. Незалежно молодий ти чи старий. Життя як спорт. Хтось займається спортом, слідкує за своїм здоров’ям, вагою. Щоб завжди бути в нормі й виглядати на всі сто. Інші навпаки. Люблять гарно поїсти. І неважливо скільки лишніх кілограмів. Головне, щоб до смаку і самому добре було. Тому поважаймо інших і робимо так, як би робили для себе. Адже в цьому сенс життя. Допомагати і поважати одне одного.
І скільки років не буде тій чи іншій людині, всі хочуть жити добре, і сподіваються на краще. Щоб не почути знову «скільки років тобі, і скільки мені».
