Коли у житті Оксани хоч трохи стало все налагоджуватися, то вона почала задумуватись, а чи є причиною цьому нічний сон?

Зимового морозного ранку Оксана стояла на базарчику і хукала в руки, переминаючись із ноги на ногу. Такої негоди всі по домівках сидять, а отже й, продажу ніякого нема, заробітку, відповідно, теж. Коли почала збиратись додому й сама, то підійшов якийсь чоловік та купив пляшку молока. Невідомо, чи то йому дійсно потрібно було, чи просто пожалів бідну.

На зупинці уже традиційно чекав автобус, водій пив каву та усміхався, коли вгледів знайому пасажирку, а потім впустив швидше до салону грітися. Та до відправки ще було більше ніж 20 хвилин, тому дівчина мала час подумати про життя. І першою чомусь прийшла думка про батька, який відійшов у засвіти рік тому. Настільки раптово він пішов із життя через серцевий напад, що дівчина не могла повірити у це.

Щодо матері, то її Ксенія навіть не пам’ятала. Через декілька днів після народження доньки вона померла. А тато став ангелом-охоронцем для Оксани на все життя. Він старався дати своїй любій все необхідне, любити, оберігати та леліяти. А коли у дочки з’явились свої діти, то і для них він став найкращим у світі дідусем.

Коли по_мер батько, то на плечі Оксани звалилась ціла купа всього. Сама працювала у шкільній бібліотеці, по суботах на базарі приторговувала, а крім того ще мала за дітьми доглядати та господарку порати. Допомоги від когось годі було й очікувати. Чоловік лише інколи міг дітей із школи забрати або з ними увечері уроки повчити. А так, то найчастіше з малими сусідська бабуся діло мала. Своїх онуків у неї не було, тож бавилась із сусідськими.

Ось це їде Оксана вже до рідного села і пригадує сон, який наснився минулої ночі. А там тато приходив, весь такий усміхнений та вбраний, нібито з картини списаний. Він прийшов, аби від мами передати «привіт» та розпитати, як вони нині самі поживають. А потім побажав всіляких благословінь і різко зник. На ранок жінка ще довго не могла прийти до пам’яті. Спочатку навіть думала, що це був не сон і татусь ще живий.

От настільки тяжко жилося Оксані без найріднішої людини. Він єдиний, хто її так любив, цінував та підтримував, в усьому допомагав. Сьогодні такий невдалий день, а їй навіть нема з ким поділитися своїми переживаннями.

Автобус скоро зупинився і дівчина побрела кучугурами до своєї хати, ледве переставляючи ноги через важкість пакетів, що в руках. Там чекав чоловік та діти, які прийшли з школи. Разом вони старались приготувати щось на вечерю. А під час неї Юра повідомив, що друг запропонував йому перейти на роботу до його фірми, де він буде мати хорошу зарплатню.

Оксані стало затишно на душі. Все ж таки повернулась у теплий дім до рідних, смачно поїла страв, приготованих ними з любов’ю, в чоловіка з роботою тепер все на краще. Можливо, це все батькова допомога з того світу? Так, напевно саме так воно і є.

Оцените статью
Коли у житті Оксани хоч трохи стало все налагоджуватися, то вона почала задумуватись, а чи є причиною цьому нічний сон?