Одна моя співробітниця самотня молода жінка. З особистим життям не склалося, а чоловічу роботу вдома хтось же має виконувати. Серед знайомих чоловіків у неї не було того, кого можна б було попросити про допомогу. Всі її друзі жіночої статі. А просити подруг, щоб чоловік котроїсь із них прийшов хазяйнувати до симпатичної незаміжньої подруги – взагалі на грані фантастики, ні одна б на таке не пішла.
Розуміючи усю безвихідність ситуації Іра вирішила скористатись службою “Чоловік на годину”. Після цього вона зателефонувала мені, щоб поділитись враженнями:
– Віка, пам’ятаєш я тобі вчора розповідала про свої побутові клопоти, що зламалось, що відремонтувати давно пора?
– Ну, звісно! А, що? Ще щось зламалось?,- усміхнувшись запитала я, чекаючи на чергову розповідь про непросту долю самотньої жінки.
– Я зрозуміла, що мені самій з усім цим не справитись, тому вирішила викликати “чоловіка на годину“.
О, думаю.. А це вже цікаво.. Запитую:
– І, що? Все поремонтував? Встиг за годину?,- жартівливо запитала я.
– Ще і як!, – з нотками сарказму відповіла Іра,- Уяви собі картину. Приходить кремезний чолов’яга і відразу йде на кухню. З’їв борщ, гречаники, які я насмажила на обід. Потім пішов до вітальні, влігся на дивані з пультом в руках і почав дивитись телевізор.
– Я кажу: “Мені взагалі то відремонтувати дещо треба”. Він зняв шкарпетки, взяв мене на руки, заніс до спальні та приступив до виконання “подружнього обов’язку”. Через годинку зібрався та пішов.
Я перелякано запитую:
– І, що тепер?!
– А, що? Ремонт зачекає.. Завтра знову туди зателефоную.