– Здравствуй, брате! – сказав Юрко, ставлячи свої валізи у коридорі його квартири. – Слава Богу, починається нове, доросле життя!
– Ну це я тобі обіцяти не можу. Я ж за тебе відповідальність поки що несу! – зробив серйозне обличчя Микола. – І поки ти живеш у мене, доки й будеш слухати мене! А ні – відразу батькам розкажу!
– От ти завжди був шестіркою! Та не хвилюйся! Все окей буде! А де твоя Оксанка? Ви ще разом живете? Не втекла вона ще від тебе?
– Уяви собі – не втекла. А ти не лізь у наші стосунки!
– Та Бог з тобою! Хіба я колись ліз у ваші стосунки? А ти боїшся, що відіб’ю у тебе Оксанку?
– Нічого я не боюся. Просто не лізь у наші стосунки і все!
– Я взагалі приїхав іспити складати, а не твою дівку красти! – засміявся Юрко.
У братів були напружені стосунки ще з дитинства. Різниця між ними у віці – 4 роки. Микола був спокійним та тихим хлопчиком. Проте молодший Юрко – задирака. Завжди сперечався зі старшим братом, забирав його речі. Микола не хотів поступатися, та Юрко свого вимагав постійно і добивався цього.
Юрко ще в дитинстві погрожував Миколі: «Коли я виросту, й твою дівку у тебе украду!». Молодшому брату подобалася Оксана. Ось чому Микола не дуже хотів, щоб Юрко у нього жив. Та батьки наполягли.
Юрко ходив по їхній квартирі, як по своїй. Микола відчував, що не бажає бачити тут брата. Ввечері з роботи прийшла Оксана. Юрко цілий вечір крутився біля неї на кухні, допомагав готувати. Оксана була старшою від нього на 2 роки.
Микола спостерігав ревниво за ними. Йому здавалося, що молодший брат заграє з його дружиною. Кожен погляд Юрка на Оксану його насторожував. «А раптом він дійсно відіб’є її? Він завжди добивався свого!» – такі думки були у Миколи. Молодий чоловік заспокоював себе, як міг. Але ті думки чорними хмарами лізли до його голови.
А через два дні, коли Микола повернувся додому, то побачив, що Оксана прийшла раніше. Такого не було ніколи.
Дівчина підбігла до нього, поцілувала у щоку та промовила:
– А у нас сьогодні короткий день зробили. Ми тут з Юрком про життя говоримо.
– Цікаво, про що саме? Напевно, брат знову скаржиться на мене?
– Та що ти? Ні, звичайно. Ми обговорювали плани Юрка на майбутнє. А ти знаєш, як він гарно малює?
– Не знаю… – стояв нахмурений Микола.
– Юро, покажи брату свої малюнки… – сказала Оксана.
Микола взяв малюнки Юрка. Він дуже здивувався, адже на декількох з них був він сам – точніше, його портрет. А ще на одному малюнку Микола помітив напис: «Мій найкращий брат». Хлопець здивувався. Він ніколи не відносився серйозно до братового захоплення. А виявилося, що Юрко – справжній талант!
Микола почервонів. Йому чомусь соромно стало від того, що він про брата так погано думав. Тепер він бачив Юрка з іншого боку.
Тепер між братами немає непорозумінь. Микола намагається стати для Юрка хорошим другом і опорою. А Юрко ділиться з ним усіма таємницями (стосовно своїх дівчат також). Тепер у їхніх стосунках цілковита гармонія. Вони підтримують один одного у тяжких ситуаціях. Микола вже без сумнівів та ревнощів дозволив брату жити у нього на період навчання в університеті. Він зрозумів, що ті всі слова стосовно Оксани були лише жартом.
