Коли я їхала потягом до батьків, то цілу дорогу плака_ла. Ну от не хотілось мені розчаровувати людей, які дали мені все найкраще у цьому житті.

Ще ніколи в житті мені не було настільки соромно та страшно повертатися додому. Майже рік тому я зібрала всі свої речі та поїхала на навчання до університету. Мріяла, що розпочну нове самостійно життя, буду жити як студенти в серіалах. Та тепер я їду до батьків із звісткою про те, що вагітна.

Ніхто, крім сестри та хлопця, не знав про мій стан. Тому розповідати було по-особливому страшно. Так, я попросила сестру поїхати зі мною та підтримати, коли я буду зізнаватися.

Але найстрашніше було навіть не в тому, що я побачила дві смужки на тесті, а те, що хлопець, який є батьком цієї дитини відразу відмовився зі мною спілкуватися та визнавати свого майбутнього малюка. Він сказав, що я вагітна не від нього. Нібито десь нагуляла, а тепер хочу його затягнути у тенета шлюбу.

В той момент мені хотілось ридати та кричати. Він прекрасно знав, що у мене ніколи нікого не було окрім нього. А тепер ось такі заявочки. Нічого більш образливого я ще в житті не чула. Тому це ще більше додавало трагізму до ситуації. Добре, що поряд була Соня. Бо взагалі не знаю, що би я з собою могла зробити.

Коли я зійшла з потягу, то на пероні мене вже чекали батьки. Побачивши їх, сльози самі покотились по моїх щоках. А матір відчула, що щось трапилось і впала в паніку. Я дочекалась приїзду до хати і почала про все розповідати. Мама уважно вислухала мене, витерла сльози, наварила чаю із м’ятою та поклала спати у тепленьке ліжечко.

Тоді я й подумати не могла, засинаючи, що через 5 років у мене буде чудовий син, диплом магістра, чудова робота та кохана людина поряд, яка змогла стати для мене цілим Всесвітом.

Оцените статью
Коли я їхала потягом до батьків, то цілу дорогу плака_ла. Ну от не хотілось мені розчаровувати людей, які дали мені все найкраще у цьому житті.