Коли я забрав стару матір до нас жити, дружина поставила умови: З кімнати щоб не виходила, коли вони всі дома. До дітей не говорила, нічого до них чіплятися.

Так повелося, що в житті кожної людини наступає момент, коли сили покидають, і без сторонньої допомоги не обійтися. Я говорю про батьків. За своє життя вони всіх себе віддають нам, своїм дітям. Приходить час, коли вони потребують підтримки. Коли тато і мама живі, вони самі собі дають раду, але коли залишається один із них, постає питання, забрати до себе, чи допомагати на відстані.

Є діти, котрі відразу пропонують мамі чи тату перебратися до них жити. Батьки роздумують. Адже нікому не хочеться йти зі свого житла, де кожен куточок нагадує про щось із минулого. Мама противиться, хоче побути вдома більше часу. Через деякий час, коли мама згодна переїжджати, дочка чи син передумали брати до себе. А буває, коли погоджується, сумує з першого дня переїзду. Від цього починає хворіти, здавалося б краще була вдома.

Тітка Ганна до дочки переїздити відмовилася. Як та її не вговорювала. Вона мотивувала тим, що там малі діти. Вони граються, бешкетують, шумно. Тітка Ганна бажає тиші, відпочинку. Довелося оформити сестру милосердя, щоб допомагала при потребі, телефонувала, тільки мамі стане зле. Тітка Ганна до кінця днів своїх була вдячна донечці, що прислухалася до її бажання. Наташа часто приїздила до мами, привозила харчі. Вдячна жінці, яка приходила допомагати її мамі. Вона спокійна за маму, що та під наглядом. Сама Наташа стомилася їздити кожні вихідні, потім дома все поробити, щоб в понеділок спокійно йти на роботу. Але то мамина воля, перечити їй не стала.

В тітки Ольги друга історія. Коли вона залишилася одна, а син повідомив, що беруть її до себе жити. Одну не залишать. Сказав таким тоном, що перечити Ольга не стала. На новому місці проживання все було чуже. Їй виділили кімнату, де вона одна. Хоче відпочиває, хоче телевізор дивиться. Спочатку так і було. Але надалі невістці набридло прислужувати. Вона з кожним разом все більше виказувала своє незадоволення. Вже і внуки дивляться косо на бабусю. Син цього не помічає. Одного разу Ольга поплакалася сину, що їй незатишно в їхньому будинку. Але її хатина продана, повертатися нікуди.

Син розповів невістці. З того часу почалося. З кімнати щоб не виходила, коли вони всі дома. До дітей не говорила, нічого до них чіплятися. Коли жалілася сину, ставало ще гірше. Невістка так його настроїла, що він вірив їй, а не мамі. Така вона старість. У кожного своя.

Оцените статью
Коли я забрав стару матір до нас жити, дружина поставила умови: З кімнати щоб не виходила, коли вони всі дома. До дітей не говорила, нічого до них чіплятися.