Звуть мене Ангеліна і випала мені доля народитись у багатодітній сім’ї. Була я найстаршою дочкою, тому не складно здогадатись на чиїй шиї був обов’язок доглядати за всіма молодшими. Їх було у мене аж п’ятеро.
З раннього дитинства я не знала відпочинку, тиші та спокою. Поки всі однолітки грались на вулиці та спілкувались, то я всюди за собою совала малих. Отак і дружити зі мною ніхто не хотів. Навіть однокласники оминали десятою дорогою.
Тоді я дуже хотіла ходити на танці і казала про своє бажання батькам, але вони на це ніяк не реагували. Звичайно, грошей на мої забаганки не було, потрібно ж всіх дітей одягнути та нагодувати. Сама я і їсти варила, і прибирала, і наймолодшим підгузки змінювала. А паралельно цьому вчилась у школі.
Після 9 класу виявила бажання вступати до коледжу. Порадившись із старшими дівчатами, вибрала заклад столиці, але на цьому мої мрії і рухнули. Батько тільки почув про це, то заявив:
– Ти що з дерева впала? Мамі вдома хто буде допомагати? Підеш у нашу місцеву бурсу і нічого з тобою не станеться
От три роки і витратила на навчання там. Мені бажання до науки взагалі відбили, тож ніякою швачкою я себе не бачила.
Коли прийшов час іти на практику, то домовилась я з керівником місцевого ательє. Тут то я і залишилась, швидко призвичаїлась і вже чекала на свою першу зарплатню. Та, схоже, батьки чекали на неї більше, ніж я. Не встигла я отримати гроші, як вони написали цілий список того, що я маю купити додому.
Такого терпіти я не могла, тому і вирішила, що вже час шукати окреме житло. Так воно і сталось, з’їхала, як тільки натрапила на пропозицію. Мені було дуже важко, адже вистачало лише на оренду квартири. Інколи спати лягала я така голодна, що аж в голові паморочилося.
Потім у моєму житті з’явився Борис. Ми почали зустрічатись, а через рік і одружились, тоді я завагітніла і народила дитину. Тепер не доводилося жити у такій скруті. От радісною новиною я й вирішила поділитись із рідними.
На Паску ми з чоловіком купили всім подарунки і поїхали знайомити їх із дитинкою. Та навіть на поріг нас ніхто не впустив. Батько з матір’ю кричали на мене, називали безсовісною та егоїстичною. Дарма я думала, що за ці роки вони змінились.
Подарунки ми залишили, а самі пішли геть. Не на такий прийом я очікувала.
