Ми з Василиною кожного року їздимо і садити, і збирати картоплю в село до тещі. Нам недалеко їхати, приблизно сорок хвилин. Крім нас допомагати приїжджає сестра дружини з чоловіком.
Цього року ми приїхали в п’ятницю ввечері, щоб переночувати у будинку і самого ранку піти працювати на поле. До поля потрібно ще двадцять хвилин йти і ми з дружиною прийшли туди на дві години раніше за інших. Ми важко працювали і дуже втомились, жінка уже не могла більше садити картоплю та й діти плакали і хотіли додому. Тому після третьої години ми сказали, що йдемо у будинок. Родичі дружини залишились на годину довше за нас. Ми були дуже голодними і втомленими. Але дружина вирішила приготувати борщ, щоб усі змогли поїсти. Я також їй допоміг і начистив багато картоплі, моркву і буряк. Суп вийшов дуже смачним і ароматним. До борщу ми зробили канапки з сиром та ковбасою.
Коли з поля повернулись родичі, то жалілись, що дуже втомлені, а нас дивились ніби ми нічого не робили. Вони смачно поїли, а потім пішли відпочивати у свої кімнати. Теща сказала нам помити посуд і прибрати в будинку, бо ми швидше прийшли, тому маємо багато сил. Нам було образливо, бо ми були також втомлені.
На наступний день ми повернулися додому і я сказав дружині, що більше не поїду ні садити, ні збирати картоплю. З мене досить, я краще у магазині її куплю.
