Вітя не послухався свою маму. Та і як можна когось слухати, коли у тебе під будинком вже ціла компанія чекає, а вийти до них не дозволяють?
Матір говорить, що син у неї егоїстичний, допомагати не хоче, тільки про себе думає. От прийшла вона після нічної зміни, а в квартирі брудно, сміття валяється, посуду повна раковина. А Вітька докори матері і чути не хоче, думає лише про те, аби швидше перетерпіти сварку та втекти до друзів. Мама сама потім все одно все поприбирає.
Ось так воно завжди і відбувається. Поки мама на роботі, то син має виконати певні справи, але не вперше він з того списку не робить нічогісінько. Він просто звик, що мама трішки покричить, а потім сама все зробить і напружуватись не потрібно. От тільки коли хлопцеві гроші потрібні, то тоді він добрий син, який все робить і навіть вечерю приготувати може. Мама й щаслива в ті дні, що син виправляється.
Але якось в звичний час мама з роботи не прийшла. Вітя гуляв із друзями і навіть не помітив, що її немає. Коли пізно увечері прийшов додому, то тільки тоді побачив, що мама не вдома. Він обійшов всі кімнати, а навколо – ні душі.
Він почав переживати і раптом від тривожних думок його відволік дзвінок. Телефонував лікар, який повідомив, що матір Вітьки у лікарні і знаходиться у досить тяжкому стані. Виявилось, що трапилась ДТП.
Якнайшвидше Віктор поїхав до реанімації. Туди його, звичайно, не пропустили, але дозволили поспостерігати через скляні двері. Чому мама не може нічого сказати? Чому не може розплющити очі? Чому не свариться за безлад у домі, як завжди?
Цілу ніч Вітя просив у Бога допомоги та зцілення для мами. Він не знав ніяких молитов, але говорив прості слова, які приходили на розум. Хлопець обіцяв, що тепер завжди буде слухатись найріднішу, що в усьому допомагатиме і виправиться. Він усвідомив, що втрачає єдину люблячу людину і те, як погано себе поводив.
А на ранок мама прийшла до тями. Її перевели до палати і син зміг зайти до неї та обійняти, потримати за руку. Він вирішив, що це його покаяння допомогло виправити все і про обіцянки перед Всевишнім він ніколи не забуде.
