Після того, як чоловіка не стало і він відправився в кращий світ Інга залишилася сама. Вона просто не мала іншого виходу, окрім як стати сильною. Все заради того, щоб виростити своїх трьох ангелят, трьох чудових донечок. Вона стала для дівчат прикладом та опорою. А ще Інга стала прикладом для багатьох інших жінок.
Перші декілька років без чоловіка були дуже важкими. Мало того, що дітей треба було за щось утримувати, так потрібно було їх доглядати, годувати та вчити. Городи самі себе не зорають, не посадять і не зсапаються, а хатні тварини та свійські самі себе не нагодують.
Згодом ще й старша донька Орися пішла до школи. Тепер потрібно було ще й глядіти як вона вчиться, допомагати з уроками та пояснювати те, що дівчинка не розуміє. Проте коли Орися підросла та закінчила четвертий клас, вона стала прекрасною помічницею. Вона самостійно проявила ініціативу допомагати мамі. Тому Інга могла залишити молодших на Орисю(звісно ж ще й попросити сусідку час від часу поглядати на дітей) та їхати швидко в місто, щоб вирішити нагальні справи.
Йшов час, дівчата росли. Стали красунями, як і їхня мама, вивчилися, були розумними. Одного дня Орися прийшла до матері радісна та з прекрасним настроєм. Вона розповіла Інзі, що її коханий, Ян, зробив дівчині пропозицію і скоро вони поберуться. Радості не було меж, адже Ян неймовірно хороша людина. Він щиро та сильно кохав Орисю, батьки його також прийняли дівчину як рідну доньку. Всі знали, що буде ця сім’я щаслива.
Інга вже не молодою була, тому важко було їй влаштовувати весілля доньці. Довго вона потім на фермі відпрацьовувала борг, який взяла, щоб відсвяткувати таку подію. Сусіди та люди в селі дуже жаліли Інгу, але не могли допомогти, бо також важко працювали, щоб прогодувати власні родини.
Пройшло два літа з тих пір. От і середня донька заміж вийшла. І її весілля відіграли. І знову Інга змушена була відпрацьовувати борги за весілля. Коли ж люди дізналися, що вже й молодша донька заміж виходить, то жалість свою змінили на насмішки. Мовляв дуже поспішає Інга видати своїх дівчат заміж, значить і сама хоче когось в дім привести. Так до неї чіплялися подруги. І тоді Інга їм відповіла:
-Мої донечки знайшли тих людей, які їх дуже люблять та поважають. Вони знайшли тих чоловіків, які віддані їм та поважають своїх дружин. Я не поспішаю їх видати заміж, дівчата просто знайшли своє щастя. А тоді, коли вони будуть щасливі, то я й сама зможу зайнятися власним життям.
Перестали подруги та сусідки насміхатися над Інгою. А тут ще й дві старші сестри оплатили сестрі найменшій весілля. Хотіли допомогти та подякувати матері, що допомогла та виховала добре їх. Самі вже влаштували своє життя, тому і можуть допомагати матері.
Тепер в домі Інги збираються ще й улюблені онуки та онучки. А на свята збираються всі сім’ї. Повний та щасливий дім тепер в Інги буває. Але так не вистачає їй її загиблого коханого, який міг би зараз бути щасливим разом з нею серед такої кількості рідних та любих людей…
