Одного разу я зустрів однокласницю. Ми з нею не бачились майже десять років. Від спільних знайомих я чув, що вона вийшла заміж за іноземця. Світлана, красива, впевнена в собі жінка. Тому, коли ми зустрілися, мені цікаво було поспілкуватися з нею. Цікаво, як склалось її життя.
Ми зайшли в затишне кафе, і спілкувалися дуже довго. Світлана розповіла, що на батьківщині чоловіка, слов’янські дівчата дуже популярні. Чоловіки, які одружились з нашими дівчатами, дорожать своїми дружинами. Наші жінки відповідальні, сімейний затишок основа для нашої жінки.
У Світлани все було трішки по другому. Коли зустрілися з майбутнім чоловіком, перша перешкода – мова. Дівчина не знала його мови, так і він не знав мови Світлани. Тому на перше побачення прийшов із перекладачем. Дівчина оцінила його бажання бути поруч. Тому через деякий час записалася на курси французької мови, а також удосконалила англійську.
На батьківщину чоловіка переїхала через рік. Батьки його прийняли дівчину доброзичливо. Одне засмучувало, її рідну мову чоловік так і не подужав. Наразі виховують двох дітей. Своїх синів вчить рідної мови, і розмовляють часто, щоб не забували. Наразі приїхали провідати бабусю, адже давно не бачились.
