Кому потрібна така сім’я і таке кохання, коли в домі немає зайвої копійки і на всьому доводить економити?

Коли ми дізнались про мою вагітність, я розуміла, що на нас чекатимуть непрості часи. Але я й навіть подумати не могла, як сильно мій декрет вплине на наші з чоловіком відносини. Ми опинились на межі розлучення і просто не знали, як нам вибратись із цієї ями, в яку ми самі себе й загнали. Бували вечори, коли мені здавалось, що я не витримаю більше жодного дня такого нещасного життя.

Поки я була вагітною, але ще ходила на роботу, ми з чоловіком вечорами мріяли про наше життя, яке чекало нас після народження доньки. Але мій вихід в декрет виявив, що забезпечити сім’ю з немовлям самотужки – дуже важка справа, з якою мій чоловік заледве справлявся.

Не знаю, чи то постійна економія, недоспані ночі, чи гормони зіграли зі мною цей злий жарт, але одного дня я не витримала і затіяла сварку:

  • Я більше не можу так жити. Кому потрібна така сім’я і таке кохання, коли в домі немає зайвої копійки і на всьому доводить економити?

Чоловік тоді прояви вив неймовірну терпеливість, заспокоїв мене і пообіцяв, що скоро все налагодиться.

Він поговорив зі свої начальником і той пообіцяв йому, що через пів року переведе його на вищу посаду. До того часу нам залишалось лише терпіти і обходитись постійними підробітками, якими займався мій чоловік, щоб забезпечити нашу сім’ю.

Ті пів року виявились найважчими у моєму житті. Я фактично не виходила з дому без потреби, бо мені здавалось, що від мене просто віє бідністю. Про подруг узагалі забула, не хотіла, щоб вони мене бачили у такому стані. Навчилась жити з мінімумом потреб. Була цілком нещасною, але повторювала слова чоловіка: «ще трохи і усе налагодиться».

І ви не повірите, але так і сталось. Через пів року мого чоловіка підвищили, а я змогла знайти підробіток, яким могла займатись з дому, поки наша донька спала. Ще через пів року ми вже добре забезпечені і нарешті отримали змогу вільно видихнути.

Наші з чоловіком відносини налагодились і я більше за все вдячна долі за нього. За те, що він не здався навіть тоді, коли здалась я. Якби не він, то я й не знаю, що було б зі мною і нашою сім’єю.

Зате за цей період скрути я зрозуміла дві важливі речі. Перша – жодна із моїх успішних «подруг» не згадала мене, коли я найбільше потребувала підтримки. А друга – якщо ви знайшли справжнє кохання, тримайтесь за нього обома руками, і тоді ви зможете пройти навіть найбільші труднощі у вашому житті.

Оцените статью
Кому потрібна така сім’я і таке кохання, коли в домі немає зайвої копійки і на всьому доводить економити?