Ліля сиділа вдома, робила різні домашні справи і мені навіть подобалося приходити в чистий дім, де завжди смачно пахне свіжою їжею і затишком. Та з іншого боку окрім дому жінку перестало цікавить все навколо.

Коли ми з Лілею почали зустрічатися, я прямо не тямив себе від щастя. Така дівчина і моя! Головним захопленням її було редагування. І це той випадок, коли хобі стає професією. Для Лілі книги були такою віддушиною і любов’ю. Напевно, через те вона була дуже розумною, грамотною, цікавою. Та й запити до мене не були космічними. Точніше їх взагалі не було. Ніяких подарунків не вимагала, ні на що не натякала і не просила.

Та так райдужно тривало не завжди. В якийсь момент все припинилося. На кожне свято та і без приводу я приходив з величезними букетами квітів, дарував різну дорогу техніку. Скоро ми одружилися і я натякнув Лілі, що працювати за таку зарплатню взагалі не гідно. Навіть, якщо їй це сильно подобається. Вона дослухалась і вирішила змінити роботу. Та нічого кращого знайти не вдалося. Пошуки затягнулись більше ніж на рік.

Ліля сиділа вдома, робила різні домашні справи і мені навіть подобалося приходити в чистий дім, де завжди смачно пахне свіжою їжею і затишком. Та з іншого боку окрім дому жінку перестало цікавить все навколо.

Одна із її знайомих ненароком проговорилась мені, що моя дружина взагалі не планує іти ні на яку роботу. Нібито чоловік нормально заробляє, можна не напружуватися. І взагалі вона намагається переконати мене приписати її в квартиру, яку я купив для нас ще за декілька місяців до весілля.

І мені й самому хотілося приписати її в своє житло, але після почутого все бажання пропало. Видимо, це не моя людина. За порадою пішов до друга. Він взагалі навідріз відмовлявся вірити у це все. Але, на жаль, це була правда. Правда, в яку мені також неймовірно важко повірити. Ніхто і ніколи б не сказав, що така скромна Ліля тримає в голові такі меркантильні думки.

Вирішив сказати їй, що вже приписав її у своє житло, щоб побачити, як далі будуть розвиватися події. Навіть у доказ приніс підроблену документацію. Бачили б ви ту шалену радість жінки. І стрибала, і цілувала, і танцювала, і кричала.

– Але ти міг не робити цього. Я ніяк не претендую на твоє майно, ти знаєш.

У відповідь я посміхнувся і схвально кивнув головою. Разом ми прожили ще декілька тижнів. Ліля піддобрювалась, як тільки могла. А одного разу я приїхав з роботи і мене зустріла не кохана в дверях, а власні речі біля порогу.

– А це ще що таке?

– А це твої речі. Квартира тепер наполовину моя. Пошукай собі якесь нове житло або виплати гроші за мою половину і піду я.

Відразу про свою підставу говорити я не став. Відтягну це задоволення ще на трішки. Та вже не терпиться провчити ту меркантильну ледацюгу.

Оцените статью
Ліля сиділа вдома, робила різні домашні справи і мені навіть подобалося приходити в чистий дім, де завжди смачно пахне свіжою їжею і затишком. Та з іншого боку окрім дому жінку перестало цікавить все навколо.