Ліза кожного дня розповідала мені, які ми будемо щасливі, коли вона розлучиться з чоловіком. Я чекав цього дня ще більше від неї. Але так і не дочекався.

Я ніколи не мав серйозних стосунків з жінками. Сподобалася, почали зустрічатися, набридла й ми розійшлися. Дещо цинічно, але таким я був, ще до недавно, до того часу, поки не зустрів Лізу. Наше випадкове знайомство в магазині, а потім ще одна випадкова зустріч в парку того ж дня були зовсім не випадковістю.

Я зрозумів, що це мій шанс, знак і його втрачати не можна. Запропонував познайомитися і випити чашку кави. І вона погодилася. Сіли в найближчій кав’ярні. Я хотів дізнатися про неї все, надивитися на неї. Але Ліза одразу спустила мене на землю своєю фразою: “Я зараз проживаю не найкращий період у своєму сімейному житті, я збираюся розлучитися з чоловіком, забрати дитину й поїхати кудись”. Вона виглядала справді засмученою.

А я не знав, що мені робити. Чи не вперше мені так сильно хтось сподобався. А тепер виявилося, що вона заміжня, ще й з дитиною. Для чого я її взагалі тоді побачив, чому вона погодилася випити зі мною кави? Для чого вона дала мені надію, а потім відібрала її?

Я вперше був такий спантеличений. Але наше спілкування не припинилося. Ми обмінялися контактами й домовилися зустрітися ще колись. В ролі кого, я ще тоді сам не знав, напевно, як друзі.

Ми почали переписуватися ледь не щодня. Ми ставали все ближчі й ближчі одне одному, я багато всього знав про неї, мені здається, навіть більше знав, ніж її законний чоловік.

А одного дня Ліза призналася мені, що закохалася в мене, що їй зі мною дуже легко й вона хоче бути зі мною. Я одразу ж відповів їй взаємністю, сказав, що закоханий у неї з моменту нашої першої зустрічі. Ми почали таємно зустрічатися, а потім це перейшло у дещо серйозніше. Я навіть познайомив її зі своїми близькими друзями, а вона мене зі своїм сином. Ліза кожного дня розповідала мені, які ми будемо щасливі, коли вона розлучиться з чоловіком. Я чекав цього дня ще більше від неї.

Але так і не дочекався. Бо вмить всі мої мрії зруйнував один телефонний дзвінок від Лізи зі словами: “вибач, але це все було помилкою, я не готова розлучатися з чоловіком і не готова жертвувати всім, що маю у своєму житті заради наших стосунків. Вибач мені, постарайся зрозуміти мене й забути”.

А як забути після всього, що між нами було? Я люблю її й хочу бути разом з нею. Навіщо вона мені голову заморочила?

Оцените статью
Ліза кожного дня розповідала мені, які ми будемо щасливі, коли вона розлучиться з чоловіком. Я чекав цього дня ще більше від неї. Але так і не дочекався.