Лих1 люди обов’язково отримують по заслузі. Історія моєї подруги – доказ цьому

Хочу розповісти історію із життя своєї подруги, яка доводить, що бумерангом повертається все.

Мою подругу звати Альбіна. Ми разом навчалися в школі, а потім і в університеті. На другому курсі подруга познайомилася з Мишком. Вона закохалася у цього вродливого хлопця, не дивлячись на те, що всі говорили, що він – справжній бабій.

Мишко умів обходиться з дівчатами, щоб міцно тримати їх біля себе. Зустрічалися вони лише пару місяців і Альбіна завагітніла. На диво, Мишко її не покинув, а одружився на ній.

Моїй подрузі довелося жити зі своїми свекрами. Вони були не дуже добрими людьми. Наприклад, я до неї навіть у гості зайти не могла туди, бо це обов’язково б спричинило скандал.

Мишко теж постійно був чимось незадоволеним, а після народження доньки геть почав зникати десь. Міг до ранку не з’являтися додому. Альбіну те все дуже засмучувало. Вона часто плакала, але нарікати ні на що не могла, бо тоді б сварки з Мишком не оминути.

Його батьки часто говорили подрузі, що вона зіпсувала життя їм та їхньому синові. Альбіна не могла зрозуміти: у чому її вина? А особливо гострослівною була свекруха. Так і намагалася «вколоти» невістку болючіше. Також вона капала на мізки й сину, мовляв, треба було обирати гідну дружину, що Альбіна на роль жінки не годиться йому.

Одного разу Альбіна поїхала до мене, бо лише мені могла розповісти про всі ті кривди. Не було її з донькою години дві. А коли повернулася додому, на порозі стояли валізи з її та дитячими речами.

Мишко тільки вийшов та почав розказувати, що бачити більше їх не хоче:

– Ти мені все життя зіпсувала. Навішала на мене все – і себе, й дитину! Забирайся геть!

Захлинаючись від гірких слів, Альбіна прийшла до мене за допомогою. Так прожила з малою у мене кілька днів. Але ж незабаром мали повертатися мої батьки з відпустки.

Я порадила Альбіні їхати до села. Там жила одинока бабуся Уляна. Вона потребувала і спілкування, і допомоги посильної, бо вже ледве ходила.

Альбіна так і зробила. Вона орендувала у бабусі одну кімнату, а натомість їй допомагала з усім. Подрузі ж з малою подобалося там жити: свіже повітря, ліс, річка поруч, городик невеличкий, фруктовий сад за хатою, квітники біля вікон.

Бабця Уляна дуже швидко прив’язалася до працьовитої та доброї Альбіни. І через деякий час переписала будинок на мою подругу. Коли бабця померла, хатина та двір залишилися Альбіні.

Згодом подруга вийшла заміж за хорошого чоловіка з цього села, який ставився до її доньки Міли, як до рідної.

Через кілька років зустріла якось Альбіна своїх колишніх свекрів. Вони були змарнілі та сумні. Дізналася від них подруга, що Мишко після розлучення з нею одружився з іншою жінкою. Її теж привів жити додому до батьків.

Та виявилася та жінка аферисткою. Обібрала вона їх усіх до нитки. Після цього Мишко почав зловживати оковитою. Що колишні свекри тільки не робили, щоб вилікувати його – нічого не допомагало.

Я думаю, що до них повернувся той бумеранг, адже даремно вони ображали мою подругу. Але Альбіна – добра душа. Уявіть лише: їй навіть шкода Мишка та його батьків.

Оцените статью
Лих1 люди обов’язково отримують по заслузі. Історія моєї подруги – доказ цьому