Лише, коли бi_дa застала тата зненацька, він зрозумів, як важливо мати на кого покластися.

Багато років тому у тата з братом дуже зіпсувалися стосунки. А все через те, що брат собі обрав за дружину не ту жінку. Так завжди думав наш тато. Тут діло навіть не в Оксані, моїй братовій, а в її сім’ї. Здавна ми живемо по сусідству, і ще до того, як ми з братом з’явилися на світ, спочатку наші бабуся з дідусем, а потім й наші батьки, були у конфлікті з сусідами, тобто родиною Оксани. Вже ніхто достеменно й не пам’ятає, що стало причиною конфлікту. Що було, те пройшло, не треба жити минулим і псувати всім життя. Але батько мій так не думав. Лише, коли біда застала його зненацька, він зрозумів, як важливо мати на кого покластися.

Ні брат, ні дівчина не винні, що народилися у своїх сім’ях і закохалися одне в одного. Як би батько проти Оксани не був, але брат взяв її за руку й таємно з нею розписався. Молоді стали жити в домі дружини. Я не знаю причини цього багаторічного конфлікту між нашими сім’ями, але одне знаю добре — батьки Оксани прийняли мого брата, не стали розлучати молодих тільки через те, що колись щось там не поділили, молоді ж тут ні до чого.

Кілька років брат жив пліч-о-пліч з нами, через дорогу. Ми віталися, говорили, але це все було дуже напружено. Мама за нього дуже хвилювалася, а тато вдавав, що йому не цікаво. Взагалі, в тата нашого дуже поганий характер, злопам’ятний. І мені, і мамі тяжко з ним спільну мову знаходити. Попри те, що тато вдавав цілковиту байдужість, я знаю, що він не покидав думки вернути брата в сім’ю, до нас. Через це всіляко намагався молодих розлучити, розсварити. Але в нього нічого не вдавалося.

Молоді жили добре, будувалися, бо хотіли жити окремо від всіх, дітей не спішили заводити. Брат світився від щастя і це було, як на мене, найголовніше. Він був щасливий, в нього кохана дружина, робота, і ще все попереду. Ну хіба батьки цим тішитися не мають?

Свати купили молодій сім’ї машину. Вся вулиця бачила, як брат сів за кермо новенької іномарки й поїхав на роботу. В той день в нашому домі панувала цілковита тиша, батько злісно мовчав і сопів, здавалося, що от-от вибухне гнівом, а мама була рада за сина. Вона ж мама, якщо дитині добре, то і їй теж. Та й невістку вона теж дуже любила, ще змалку, бо Оксана дівчина дуже хороша. Словом, проти всього і всіх у нашій сім’ї був тільки тато.

Однієї ночі у нього різко тиск підскочив, так, що він аж свідомість втратив. Ми з мамою дуже налякалися й почали дзвонити у швидку. А нам диспетчер одне й теж: всі карети на виїздах, везіть самі. А це на секунду, 4 ночі. Хто повезе, до кого звертатися? Мама побігла до брата, він найближче. Він навіть не задумався, одразу витягнув ключі, завів, посадили тата і повезли в лікарню. Коли приїхали, лікар оглянув батька й сказав, що ще б кілька хвилин, і ми не встигли б — для татового віку такий тиск вже критичний.

Тато був здивований, що брат погодився допомогти, так ще й братова потім посеред ночі примчалася за нами в лікарню. А тато стільки поганого про неї говорив. Тільки, коли він опинився на межі життя й смерті, усвідомив, що ніякі сварки не вартують добрих стосунків між батьком і дітьми.

На щастя, після цього наші сім’ї помирилися. Братова допомагала нам у лікарні, залишалася з татом, поки ми не мали часу. А батько з сином нарешті щиро поговорили.

Оцените статью
Лише, коли бi_дa застала тата зненацька, він зрозумів, як важливо мати на кого покластися.