Лише після виходу на пенсію моя мама і тато почали жити по-справжньому, а не лише існувати та заробляти гроші.

Я вже сім років не живу з батьками. Ще під час навчання в університеті поїхала на стажування до Німеччини і там залишилася. Вийшла заміж за корінного німця і працюю з ним в госпіталі. Ми обоє лікарі.

Мої батьки все життя працювали з самого ранку до пізньої ночі, щоб мене в люди вивести і дати всі умови для життя. Та й за навчання батьки платили не малі гроші.

Два роки тому вони обоє вийшли на пенсію. Ні, не за віком, а за вислугою років. Так як я вже була самостійна і жила своїм життям в іншій країні з чоловіком – батьки почали жити для себе. Вони вже не працювали так, наче коні.

З нашої квартири мама з татом переїхали на дачу в село. Там вони собі зробили ремонт хороший і встановили камін. Це ж так гарно сидіти біля каміну і слухати, як потріскують дрова.

Батьки почали займатися спортом, городом та читанням книг. А рік тому, після того як ми їм подарували відпочинок на морі – вирішили ще й подорожувати.

Тепер раз у три місяці мама з татом кудись вирушають. Це може бути і в межах нашої країни, а можуть полетіти на інший континент. Часто у них чергуються то море, то гори.

А що ще для щастя треба? За цей короткий час, після того як вони вийшли на пенсію – мені здається, що у них другий медовий не місяць, а життя почалося. Та й вони ще відносно молоді. Навіть не мають п’ятдесяти років.

Чоловік жартує, що от-от мама з татом мені ще брата або сестру подарують. А я і не проти. Які їхні роки, ще все життя попереду. Цілком можуть і про другу дитину задуматися.

Оцените статью
Лише після виходу на пенсію моя мама і тато почали жити по-справжньому, а не лише існувати та заробляти гроші.