Погожого недільного ранку Люда сиділа в кафе та пила каву. Такому недільному ритуалу вона не зраджувала вже декілька років. Ходила на прогулянку сама, бо подруги, які залишились в житті були заміжніми та мали дітей. Батьків давно нема. Тільки Людмилі за ці роки не пощастило. Красива, успішна, з хорошою роботою та непоганим характером, вона щиро не розуміла, чому Бог не подарував їй щастя сімейного життя…Самотня, що тут скажеш…
В університеті дівчина більше переймалась навчанням та мрією про червоний диплом. На третьому курсі дівчина вперше закохалась. Андрій був старший за Люду на 5 років, хотів сімейного життя, мріяв навіть про дітей. Освідчився їй, але вона відмовила, бо не планувала так рано створювати родину. Так їхні дороги розійшлись… Потім старалась на роботі декілька років, щоб її помітило керівництво.
Людмила навіть за порадою подруги зареєструвалась на сайті знайомств. Траплялись, безперечно, знайомства, були побачення. Але всі обранці невиправдовували очікувань. В основному це були одружені чоловіки, які пропонували короткі зустрічі. Людмила не хотіла витрачати час на такі порожні стосунки, красти чуже щастя і мати статус коханки.
З роками жінка змирилась, що чоловіка поруч нема, а от про радість материнства думати не припиняла. І вирішила народити дитину для себе…Саме про це думала жінка того недільного ранку за чашкою кави, коли до неї раптово підійшов чоловік зі знайомими блакитними очима та такою теплою, навіть рідною посмішкою. Це був Андрій.
Люда, це ти? Привіт! Скільки років минуло, а ти зовсім не змінилась. Ще більш розкішною стала. Як ти? Як життя? Заміжня? Чоловік та діти є? А я про тебе часто згадую. Така приємна зустріч.
Люда теж була приємно здивована. А вона ж і справді його кохала, просто в силу молодого віку не змогла достойно оцінити.
Того дня вони довго розмовляли в кафе, згадували минуле. Андрій розказав, що одружений , живе в іншому місті, дітей немає, з дружиною стосунки напружені, все за класикою. А Люди й не хотіла вдаватись в подробиці… Вона хотіла материнського щастя.
Ніч вони провели разом. Наступного дня Андрій поїхав додому, але обіцяв, що поговорить з дружиною про розлучення, бо все життя кохав саме Людмилу.
Минув час… Саме на своє 35-річчя Людмила народила чудову донечку. Андрій розлучився з дружиною і переїхав до Людмили з дочкою…
Життя-складна річ. Твоя людина тебе обов’язково знайде, і неважливо скільки помилок було у кожного з вас до цього.
