Тетяна — наша єдина донька. ЇЇ народження ми з чоловіком чекали дуже довго, тому коли це диво сталося, вирішила дати дитині все найкраще, як би не було сутужно. Росла донечка дуже скромною дитиною, з відзнакою закінчила школу, самостійно вступила до престижного університету. Ми в усьому допомагали, купили окрему квартиру, планували незабаром придбати авто.
Але вийшло так, що наша Тетянка вирішила виходити заміж. Її хлопця Андрія ми добре знали, він нам подобався, проте таких різких змін не очікували. Останній курс, гарна робота, мандрівки — попереду стільки радощів молодого життя. Та донька розповіла нам про майбутню дитину — і все стало на свої місця. Звісно, ми зраділи онукові чи онуці й у всьому підтримали дитину. Андрій здається нам гідною людиною, та й вони щиро кохають одне одного. А в іншому допоможемо.
Тетяна, як і будь-яка дівчина, завжди хотіла бути чудовою нареченою, тому ми захотіли зробити їй цей подарунок. Вона в нас одна, а це — найважливіший день у її житті. Запросили батьків Андрія, щоб познайомитися і обговорити всі питання стосовно весілля.
Майбутні свати прийшли до нас на Великдень. Спокійно посиділи за столом, щиро поговорили. Вирішили, що весілля не буде дуже пишним, лише найближчі люди, краще для дітей придбаємо гарне вбрання, обручки, замовимо найкращий у місті ресторан і подаруємо путівку до країни, яку вони оберуть. Матимуть неймовірний медовий місяць, відпочинуть, наберуться сил перед народженням дитини. Про все домовились та й розійшлися по домівках.
Батьки Андрія люди не бідні, і в нас не виникло жодних сумнівів стосовно їхньої чесності. Через кілька днів підібрали обручки, оплатили завдаток по ресторану. Весілля запланували на червень. Так захотіли молоді.
Та якось увечері Тетяна прийшла додому засмучена і розповіла, що майбутні свати вирішили не витрачати зайвих грошей на весілля, бо добре подумали і тепер не бачать у цьому сенсу. Подарувати навпіл путівку вони згодні, а от все інше можна зробити скромніше або не робити взагалі. Крім того, у них ще є молодша дитина — сестра Андрія, і їй багато чого треба.
Такого повороту ми не очікували. Вже маємо домовленості, підготовка йде повним ходом, задіяні люди, кошти. Як тепер?
Ми з чоловіком навіть думали взяти все на себе, зробити дітям свято, а потім якось буде. Неможливо дивитися на сльози доньки і сумні очі Андрія. З іншого боку, якщо зараз вчинимо так, у майбутньому свати взагалі не будуть нічого робити і все скидатимуть на наші плечі. Невже їм не хочеться зробити приємність синові?
Якщо чесно, ми дещо розгублені. Що тепер робити? Допомогти дітям без зайвих скандалів чи все ж таки серйозно поговорити зі сватами. Андрій з Тетяною ходять сумні, говорять, що краще скасувати весілля і не створювати зайвих проблем. Ніколи навіть і подумати не могла про подібну ситуацію. Як бути?
