У Миколи з Настею була велика любов ще зі шкільної парти. Вони разом ходили в школу, зі школи. Тому після отримання атестатів відразу вирішили одружитися, бо дуже хотілося бути, як дорослі.
Спочатку подружнє життя приносило тільки задоволення. Доки молоде подружжя не мало свого заробітку, батьки допомагали їм. Та довго сидіти на батьківській шиї молодята не хотіли, тому вирішили їхати до міста, здобувати освіту та влаштовуватися на роботу.
Настя ще з малечку любила вигадувати нові зачіски, тому після трьохмісячних курсів перукарів Настя відразу ж пішла працювати. Роботу вона знайшла швидко, бо була здібною ученицею. Викладачка допомогла їй влаштуватися в хорошу перукарню в центрі міста, тому зарплата у неї була непогана.
Микола, ще з першого дня в місті влаштувався вантажником, тому сім’я дуже швидко відмовилася від допомоги батьків. Спочатку молодята витрачали кошти тільки на квартиру та продукти, а вже через 3-4 місяці змогли відкладати кошти.
Микола також з дитинства мав пристрасть до техніки, тому на посаді вантажника затримуватись не збирався. Він знайшов місце в одному СТО, де потрібен був помічник механіка. Він дуже добре зарекомендував себе, як відповідальний і здібний працівник, тому йому стали доручати більш серйозні замовлення.
Хоча молодята були дуже заклопотані своїми справами, але додому поспішали щодня, бо дуже скучали один за одним. Дітей вони поки що не планували, бо мали намір оформляти іпотеку на власне житло. Залишалося ще відкласти невелику суму для першого внеску по кредиту, але молодята чомусь почали віддалятися один від одного.
Тепер ні Настя, ні Микола не поспішали додому після роботи. Хоча вони продовжували виконувати домашні справи, як раніше, але не було вже між ними того тепла. Микола все частіше залишався доробити замовлення в понаднормовий час. Настя ж затримувалась на роботі, щоб почаювати з колегами.
Одного вечора жінка поверталася додому пізно. Майже біля самого під’їзду на неї напав невідомий з ножом та намагався відібрати сумку. Настя покликала на допомогу, але нікого поряд не було. Оскільки жінка не хотіла віддавати свої речі, злочинець з усієї сили вдарив її ножом, відібрав сумку з ослаблених рук та втік.
Отямилась вона вже в лікарні. В палаті Настя була одна, тому вирішила встати, щоб покликати когось, хто б прояснив їй ситуацію. В неї закрутилася голова й вона лягла назад, а тут ще й помітила, що на руці встановлений катетер та приєднана капельниця.
В палату увійшла лікарка й повідомила, що Настя втратила багато крові. Добре, що її швидко знайшли сусіди, які почули призиви на допомогу й викликали «швидку».
– Вам дуже пощастило, що ніякі життєво важливі органи не затронув ніж злочинця. До речі, вашу вагітність поки що вдалося зберегти, але надалі багато буде залежати від вас. Постільний режим, ніяких стресів та побільше позитивних емоцій. Це я вам раджу, як лікар.
– А ви повідомили мого чоловіка? Він вже тут? Я можу його побачити?
– Ваша сусідка, яка викликала «швидку» повинна була повідомити вашому чоловікові, що з вами трапилося. Поки що його не було. Не хвилюйтеся, ще прийде. Пам’ятайте про спокій.
Настя лежала й не могла зрозуміти, як вона відразу не зрозуміла, що чекає дитину. Своє погане самопочуття жінка списувала на збільшення навантаження на роботі та й стосунки в сім’ї її останнім часом не дуже радували. Чому ж Микола до сих пір не прийшов?
Тим часом молодий чоловік прокинувся в підсобному приміщенні на диванчику, куди увечері приліг, щоб відпочити та заснув. Він згадав про дружину, що хоч вона могла б зателефонувати та розбудити його. Мабуть, образилась, що не прийшов ночувати. Треба зателефонувати. А телефон то розрядився. Тому до нього ніхто і не міг додзвонитися.
Доки він знайшов зарядний пристрій та відновив роботу телефона, пройшло майже дві години. Щойно гаджет запрацював, пролунав дзвінок з незнайомого номера. Телефонувала сусідка. Вона повідомила чоловікові про те, що сталося з Настею та в якій вона лікарні зараз перебуває.
Він мчав до неї, як ніколи. Йому ще стільки потрібно слів сказати дружині. Останнім часом вони віддалилися один від одного. Він тільки зараз зрозумів, як кохає її та не переживе, якщо з нею щось трапиться.
В лікарні він просив пробачення на колінах, бо відчував свою провину перед нею. Хоча й ослаблена, але вона була така красива. Як він раніше цього не помічав? Микола знову й знову повторював, як любить дружину, а вона лежала, посміхаючись.
– Я вагітна. – тільки й змогла вставити декілька слів Настя.
Микола спочатку відсторонився від неї, а потім, коли зрозумів, що йому повідомила дружина, почав цілувати її ще з більшою силою.
– Ми все подолаємо. Ти скоро одужаєш та будемо готуватися до нової ролі – батьків. Разом ми все зможемо.
