Мама й чути не хотіла нічого про Арсена. Вона взагалі вважала його тряпкою.

Вже у старших класах я закохалася в свого однокласника Арсена. Він був досить специфічний хлопець.

Справа в тому, що Арсен був дуже розумний, хоча з вигляду нагадував заучку. Високий, худий, в окулярах і постійно з якимись книжками.

Але як то кажуть: – Серцю не накажеш! Я закохалася в нього, та й він у мене також.

Ми завершили навчання в школі, потім в інституті. Я стала стоматологом, а Арсен – програмістом. Хотіли одружитися, але моя мама була проти.

Мама вважала, що хлопець із зовнішністю Арсена мені не пара. Мама мріяла про такого зятя, який буде справжнім чоловіком.

Тоді мій терпець урвався. Я попросила свого знайомого патологоанатому мені підіграти. Хоча Влад більше нагадував здоровенного санітара, а не лікаря.

Я привела Влада додому і сказала мамі, що тепер він житиме з нами. Влад у свою чергу поводив себе дуже погано. Він смітив, кричав на мою маму. Навіть табуретку розламав, бо сказав мамі, що борщ пересолений.

Вечорами Влад заходив до вітальні з пивом, і виключав мамині серіали. Він дивився футбол.

Вже за тиждень моя мама здалася. Вона просила прогнати Влада. Навіть сказала, що не буде вмішуватися у наші стосунки з Арсеном.

Ми святкували перемогу. Вже за три тижні ми одружилися. А коли мама починала мені жалітися на те, що мій Арсен не такий, – я з іронією запитувала чи поміняти чоловіка на Влада.

Мама одразу ж просила так не жартувати.

Оцените статью
Мама й чути не хотіла нічого про Арсена. Вона взагалі вважала його тряпкою.