Мама не чекала, що мій Володя посміє підвищити на неї голос й змусить її їхати додому. Вона сказала, що дуже недооцінила Володю і він не такий безхребетний, яким вона його вважала.

Так склалося в моїй родині, що у нас всім керували жінки, якщо конкретніше, то мама. Вона у мене має різкий і, якщо так можна сказати, дещо чоловічий характер. Звикла все тримати під своїм наглядом, все контролювати й всім керувати. Через свої якісь принципи у неї не склалося життя з моїм татом, вони розлучилися через кілька років після мого народження. Бо тато був “слабкий духом” для неї, надто м’якосердий.

Але, знаючи свого тата, я впевнена, що це мама занадто перетягувала на себе його роль і хотіла бути у всьому головною. З раннього віку мама мені повторювала, що не хоче, щоб я повторювала її долю й мені потрібен справжній чоловік, за яким я буду як за стіною.

Але я вийшла заміж за чоловіка, який зовсім їй не сподобався. У них від самого початку не клеїлося. Мама постійно вимагала від нього якихось “чоловічих” вчинків. “Чоловік має те робити, чоловік має се… А чому це ти так пізно додому вертаєшся, в тебе жінка вдома сама” — постійно нарікала мама. Попри це й мені діставалося, що я недостатньо пильную де й з ким мій чоловік, що він не звітує мені про кожен свій крок. Їй не подобалося те, що Володя дуже схожий характером на її колишнього чоловіка, мого батька. Якщо чесно, вона сама не розуміла, чого вона хоче.

Мій Володя насправді просто не хотів конфліктувати з нею, адже він її поважає, як мою маму і його виховали так, що зі старшими треба бути ввічливим і поступливим. Але одного разу навіть терпеливому Володі мама допекла своїми діями.

Ми з чоловіком жили окремо від батьків. Я завагітніла. Мама, дізнавшись про це, приїхала, щоб забрати мене до себе жити, бо вона мене саму не лишить, адже мені потрібен догляд. Я намагалася переконати її в тому, що це буде зайвим, але вона мене й чути не хотіла. Володя в ту мить саме повернувся з роботи, побачив, що мама збирає мої речі. Я йому у двох словах пояснила, що коїться і він сказав коротко і ясно:

— Ми не поїдемо.

Мама від такого аж присіла. А чоловік продовжив:

— Це моя дружина і моя дитина. Я в змозі сам про них потурбуватися.

Мама спробувала щось йому дорікнути про те, що його цілими днями вдома немає, і, що вона у нього дозволу не питала. Але Володя знову повторив, вже трішки нервово, що ми залишаємося вдома і попросив маму повертатися до себе. Мама була геть спантеличена тим, що Володя посмів підвищити на неї голос, що він забрав у неї з рук валізи й наказав їхати додому.

Вона поїхала. А через кілька днів подзвонила й сказала, що дуже недооцінила Володю і він не такий безхребетний, яким вона його вважала. Володя хвилювався, що був надто різкий з нею, а мамі навпаки сподобалося, що він взяв на себе ініціативу й відстояв свою позицію. Як би не було дивно, але після цього інциденту у них все пішло, як по маслу. Мама перестала до Володі чіплятися й називає його “любим зятьком”. Невже цей конфлікт так просто закінчився?

Оцените статью
Мама не чекала, що мій Володя посміє підвищити на неї голос й змусить її їхати додому. Вона сказала, що дуже недооцінила Володю і він не такий безхребетний, яким вона його вважала.