Мама не дозволяла мені одружуватись із таким слабохарактерним чоловіком. От я й вирішила їй показати, як «солодко» жити із гру_бим мужчиною.

У старших класах зі мною трапилось щось дуже дивне: я закохалась у свого однокласника. Річ у тім, що Богдан був досить неординарним хлопцем, постійно сидів у книжках, носив дивні окуляри. Тому у класі ніхто особливо не виявляв бажання спілкуватися із ним.

А моє серце чомусь обрало саме того «ботаніка». Вже вступивши до університетів одного міста, ми вирішили розповісти один одному про почуття. Саме тоді й почали зустрічатись офіційно. Щоправда, матір моя була категорично проти цих стосунків. Згодом я почала працювати медсестрою у стоматології, а Бодя – програмістом у одній із великих фірм. А моїй матері і досі не подобався мій вибір.

Вона бачила майбутнього зятя заможним, красивим, успішним. Мама не розуміла, що серцю не накажеш і нікого іншого я вже не покохаю. Тож вирішила провчити її та показати, яким може бути «справжній чоловік», якого вона так хоче в зяті.

Попросила я підіграти мені свого колегу з університету, який наразі працює в мор_зі. Він був таким сильним, масивним, мускулистим, що нагадував санітара, а не лікаря. І повезла я його в гості до матері на відпустку. Там він показав себе в найкращих рисах. Олег постійно говорив на підвищених тонах, скандалив через дрібниці, гримав дверима, коли страва здалась йому пересоленою.

Під кінець цього всього «шоу» моя матір здалась та сказала, що жити з таким просто нестерпно. На щастя, вона зробила правильні висновки та сказала, що тепер не буде заважати нам із Богданом жити своїм життям.

І вже через декілька місяців ми здійснили свою мрію: подали заяву до РАГСу та ще через місяць одружилися. Мама вже навіть рот не відкривала, а потім і взагалі стала моєму чоловікові подружкою. Ну, і для чого було судити людину, не знаючи, якою вона є насправді?

Оцените статью
Мама не дозволяла мені одружуватись із таким слабохарактерним чоловіком. От я й вирішила їй показати, як «солодко» жити із гру_бим мужчиною.