Мама ніколи в мене не вірила, та всі мої прагнення знищувала своїм негативом

Зазвичай, для кожної людини, батьки – найрідніші люди. Особливо, це стосується матерів. І все, здавалось би, логічно. Саме мама носить нас дев’ять місяців під серцем, народжує та доглядає, доки ми безпорадні. Кожна мама бажає щастя власній дитині.

Але це явно не моя історія. Ми з мамою цілковиті протилежності. Інколи здається, що наші погляди розходяться практично стосовно всього! Вона ніколи в мене не вірила, та всі мої прагнення знищувала своїм негативом та скептичним ставленням.

Моя мама переконана, що з мене нічого тямущого не вийде і сподіватися на успіх у житті мені теж не варто. Я ніяк не могла зрозуміти звідки таке ставлення до рідної дитини. Однак, коли їй потрібна була моя допомога, вона завжди її вимагала. Саме у тієї доньки, яка ні на що не здатна і взагалі бездарна. Єдиною відрадою у сім’ї для мене, завжди був лише батько. Я завжди відчувала його любов та підтримку.

Так, коли я вирішила переїхати в інше місто, щоб побудувати там кар’єру й налагодити особисте життя – лише тато мене підтримав. А мама влаштувала такий розбір польотів, щоб я за всяку ціну залишилась біля неї й завжди була під рукою, коли вона того забажає. Але я знала з ким маю справу, тому її ультиматуми та погрози ніяк не вплинули на прийняте мною рішення.

Я вчинила, як вважала за потрібне. Тепер мешкаю у столиці, придбала трикімнатну квартиру, вдало вийшла заміж та тішусь двома прекрасними дітками. Я твердо вирішила, що завжди їх підтримуватиму й не братиму прикладу із моделі поведінки власної матері. Головне, що я не зламалась і не злякалась піти за власно мрією..

Оцените статью
Мама ніколи в мене не вірила, та всі мої прагнення знищувала своїм негативом