Мама починає плакати, маніпулювати тим, що скоро її не стане, а внуків так і не побачить. А потім бере обіцянку, що я зміню роботу і зроблю нормальний інтер’єр в квартирі.

Цьогоріч на свій День народження я була у справах по роботі в іншому місті. І це навіть тішило мене, адже не потрібно було влаштовувати застілля, кликати друзів, родичів. Ну але ж все одно всі та кожен мусили мені зателефонувати, щоб побажати своє геніальне «щастя, здоров’я, кохання і багато діток».

Ну, звичайно, саме таке побажання і заслуговує людина, якій 33 стукнуло.

Взагалі в родині мене прийнято було називати «старою дівою». Тітка навіть казала, що вже й не надіється погуляти на моєму весіллі. Та я була такою людиною, що навіть уваги не звертала на таке.

А от моя мама. Ну просто слів нема. Тільки десь поговорить з родичами, так і починає страждати своєю параноєю. Як тільки прийде в гості так і плачеться, моралі читає.

І на цей раз нічого нового не було.

– Люба моя, ти ж зрозумій. Роки ідуть зі швидкістю світла. Вони спливають, а з ними і твоя здатність завагітніти. Зараз так легковажно ставишся, а потім що? Сама на старості літ сидіти будеш? Навіть коханого ж нема.

Після обговорення мого особистого життя традиційно переходимо на тему роботи. Справді, професія не з легких. Вже 8 років я працюю в суді. І матері кожен день доводиться слухати від якихось там бабок на лавках, що я вся така підкупна, хитра, меркантильна, хабарі лопатами гребу. І замість того, щоб перестати їх слухати, мама починає читати мені лекції. Ну а це вже, знаєте, образливо, коли рідна матір не вірить у твою чесність.

Тоді ми плавно переходимо до мого улюбленого: Господиня я нікудишня. І в хаті все не так облаштовано. Матір же не зрозуміє стиль мінімалізму. Для неї це бідність, скупість та не затишок. Якби я послухала її, то, певно би досі на стінах висіли килими, а на всіх поверхнях були вишиті серветки.

І кожен раз наостанок обов’язково ще раз нагадати про одруження. Якщо я зараз не почну над цим працювати, то вона сама мені кавалера знайде. А цього я вже точно не переживу. Мама починає плакати, маніпулювати тим, що скоро її не стане, а внуків так і не побачить. А потім бере обіцянку, що я зміню роботу  і зроблю нормальний інтер’єр в квартирі.

Загалом ось така картина. Нема слів, щоб описати свій стан. Жити самій мені непогано, але це суспільство не дає нормально собі існувати. Обов’язково обтяжити людей якимись безглуздими стереотипами. Ну не піду ж я на вулицю тих чоловіків ловити. Чи як вони собі це уявляють?

Оцените статью
Мама починає плакати, маніпулювати тим, що скоро її не стане, а внуків так і не побачить. А потім бере обіцянку, що я зміню роботу і зроблю нормальний інтер’єр в квартирі.