Мама, ще бувши молодою, просила мене, щоб я віддала її у будинок для пристaрілих, коли вона постаріє. І не чекала того моменту, коли я почну її ненавидіти

Маленькою я жила з батьками у гуртожитку. Там, у сусідній кімнаті, мешкала ще одна сім’я: дочка і старенька матір. З жахом згадую те сусідство. Стара була не при своєму розумі і її донька років п’ятдесяти, ледве з нею справлялась. Їх стосунки важко було назвати стосунки матері й доньки – вони постійно скандалили й виясняли стосунки. Доки та бабуся, ще могла сама пересуватися, вона завжди знаходила, як допекти сусідам. Ті радили віддати стару в будинок для літніх людей, але її дочка відмовлялася, бо вважала це гріхом. Хоча думаю більший гріх так кричати на матір і говорити їй такі слова, які лунали під час їхніх сварок. Коли старенька покинула цей світ, її дочка аж зітхнула з полегшенням і ні трішки не засмутилась.

А я чула й інші випадки. Наприклад, моя подруга, після восьми років одруження, отримала “подарунок долі” у вигляді немічної свекрухи, з цілою купою проблем. Чоловік був постійно зайнятий на роботі й не мав часу сидіти біля хв0рої матері. Подруга дуже жаліла свекруху, але через два роки у ролі доглядальниці, це все їй так остогидло, що вона ходила сама не своя. Свекруха все розуміла, й сама попросилася у будинок для пристарілих. Звісно, її намагалися відговорити від цього наміру, щоб зберегти красиве обличчя перед знайомими. Та свекруха все ж настояла на своєму. І найцікавіше, що їй там справді сподобалось. Вона познайомилася з новими людьми тако ж віку, персонал був чуйний, ще й регулярно проводили всілякі заходи, щоб скрасити будні стареньких. Подруга з дітьми часто навідується до свекрухи, регулярно сплачує внески й те, щоб повернути стареньку додому навіть не обговорюється.

Мої батьки вже багато років, як розлучені. Батько одружився знову, у нього нова сім’я. А мама живе сама. І от, якось вона мені сказала:

– Донечко, якщо я на схилі літ не зможу сама за собою доглянути, то віддай мене у будин0к для пристарілих. І не чекай того часу, коли почнеш тихо ненавидіти мене.

Мама просто на чужому прикладі бачила, до чого можуть призвести такі вимушені стосунки. Мені звісно, не просто це обговорювати – але вона має рацію. І якщо бути чесними, то кожен, як би міг, то вчинив би саме так. У Америці взагалі вважається нормою і похилому віці жити у спеціалізованих будинках, де працюють спеціально навчені люди. Рідні можуть їх провідувати коли захочуть і всі живуть не псуючи одне одному життя.

Не доведеться заводити судно у кімнаті власної квартири, не треба кожного разу, коли щось піде не так, викликати швидку, й взагалі багато проблем відпадає. Зізнайтесь, не одна я так думаю. Наприклад, своїм дітям я скажу те саме прохання, що зараз чую від своєї матері.

Оцените статью
Мама, ще бувши молодою, просила мене, щоб я віддала її у будинок для пристaрілих, коли вона постаріє. І не чекала того моменту, коли я почну її ненавидіти