Живу я лише з мамою батько давно пішов від нас, та й я його не пам’ятаю якщо бути чесним. Мама завжди каже що хоче щоб в мене було краще життя. Тому після школи я одразу поступ навчатися ІТ навчання було важким, але все ж я закінчив його добре, і під час практики мені запропонували роботу в компанії, спочатку на неповний робочий день поки навчаюсь а як вже закінчив навчання на повноцінну роботу.
Ми з мамою були неймовірно задоволенні, що все так склалося. Пізніше мама почала турбуватися через те що я не маю дівчини, а вона вже хоче бавити онуків. Я казав їй що ще зарано треба почекати, мені зараз треба працювати. Вона постійно мені каже що треба по швидше.
Я її все ж порадував так що в мене є дівчина, сказати що мама була рада це нічого не сказати. Тепер вона постійно запитує коли я прийду познайомити їх. На все свій час постійно відповідав я мамі.
Проте радість мами згасла коли я привів Галину, знайомитися, бо вона дізналася, що моя дівчина з села, з небагатої сім’ї і просто хоче грошей. Тепер мені вона надокучала що мені треба розійтися. Все це тривало деякий час до того моменту поки я не сказав що вона переїжає жити до нас, бо вона завагітніла, маму як підмінили, вона почала звинувачувати її що вона обвела мене навколо пальця лише, щоб залишитися в місті, а дитина не моя. Та я її не слухав я знав що ми дуже кохаємо один одного.
Життя разом було важким, мама постійно хотіла показати яка Галина погана, але як виявилося вона впоралася із усіма завданнями які мама їй давала, щоб “перевірити”.
Як народився в нас син, то мама заспокоїлася на деякий час. Пізніше все почалося, знову він не схожий на мене, в нього не мій ніс, волосся не таке, очі не мої. Мене це вже починали злити я попросив, щоб вона заспокоїлася і дійсно вона стала раптово тихою, вже не зачіпала нікого через це.
Аж раптом одного дня, вона прибігає до мене з якимось конвертом та каже що зараз все з’ясується і я побачу що Галина мене обдурила. Вона відкриває та починає читати: “ ймовірність батьківства особи 1 та особи 2 – 99%” Бачиш я ж казала почала кричати вона, але як зрозуміла що там написано то затихла. Та навіть це не переконало мою маму, почала звинувачувати що вони помилилися при тестуванні, вона краще знає треба зробити повторний тест.
Я вже не став цього терпіти та сказав що ми переїжаємо. Мама була дуже не рада цьому, але ми вже не могли терпіти постійні перевірки та звинувачення, можливо через деякий час їй це перейде, а поки ми будем жити порізно.
