Мама вважає, що ми не повинні йти у неї на поводу. Ще років 15 і вона сама зрозуміє, що таке материнство. Знайомі теж дивуються, чому ми повинні радитися про таке з нашою дочкою

У нас є донечка, якій скоро виповниться одинадцять років. Вона не була ранньою дитиною. Я народила її після шести років шлюбу. З цей час ми встигли міцно стати на ноги, побудувати міцний фінансовий фундамент. Зараз у нас є все, щоб стати батьками мінімум двох дітей.

Мені 38 років, а чоловікові 40. Наша сім’я цілком забезпечена: маємо власну простору квартиру, дачний будинок, у кожного свій автомобіль. Донечка має все, про що може мріяти дівчинка у її віці. Крім того, ми ніколи не відкуплялися від дитини подарунками, навіть няню не наймали – вона завжди мала вдосталь батьківської любові й піклування.

Зараз ми хочемо ще одну дитину. Я на цей час відійду від справ, чоловік поки займатиметься справами нашої фірми сам. Як з’явиться більше часу, поступово повертатимусь до роботи. Також сподіваємося, що старша сестричка допомагатиме інколи з малечею. Та наші надії розвалитися, коли про наш намір дізналася старша донька. Вона навіть чути не хоче про поповнення в сім’ї. Навіть пригрозила, що з появою ще однієї дитини переїде жити до бабусі з дідусем. Всі спроби обговорити цю тему, вона сприймає в штики.

Я не хочу бачити її сліз, але і вестись на капризи десятирічної дитини теж не маю бажання. Знайомі, з власного досвіду, заспокоюють нас, що з народженням малечі, її думка зміниться і вона прийме братика чи сестричку. Але якщо цього не станеться? Якщо це зіпсує наші стосунки на все життя? Донька нас дорікає, що ми ж з її батьком були єдиними дітьми у своїх сім’я. Чому ж вона має ділити батьківську любов ще із кимось? І не поясниш дитині, що так просто обставини склалися. Що бабуся по татовій лінії овдовіла після народження сина і заміж більше не вийшла. А моя мама не могла більше завагітніти по медичних показанням.

Мама вважає, що ми не повинні йти у неї на поводу. Ще років 15 і вона сама зрозуміє, що таке материнство. Знайомі теж дивуються, чому ми повинні радитися про таке з нашою дочкою.

У певні моменти мені здається, що це просто безглузді дитячі капризи. Вона звикла, що вся увага їй одній. А можливо переживає, що з появою малюка мама і тато любитимуть її менше.. Та як уявлю, що всю вагітність потрібно буде бачити, як вона плаче, то не знаю взагалі, як мій моральний стан може позначитися на малюкові. Мої батьки трохи її налякали, сказавши, що якщо вона надумає піти з дому, то вони її не впустять жити у них і доведеться і вона залишиться на вулиці.

Знаю, що не варто так жорстко реагувати на ультиматуми доньки, але як правильно поводитися у такій ситуації теж до кінця не розумію. Тепер взагалі не знаю, чи варто зважуватися на другу вагітність. У нас така прекрасна сім’я, не хочу усе зіпсувати.

Оцените статью
Мама вважає, що ми не повинні йти у неї на поводу. Ще років 15 і вона сама зрозуміє, що таке материнство. Знайомі теж дивуються, чому ми повинні радитися про таке з нашою дочкою