Синові нещодавно виповнилося шість років. Я помітила, що він взагалі не спілкується з батьком. Чоловік наче спеціально уникає того, щоб проводити з ним час. Та й син зрозумів, що з татом не пограєшся й постійно шукає чоловічої уваги у батьків своїх друзів, старших хлопців у дворі, мого брата. Тож коли в чоловіка був вихідний я сказала, що сьогодні він весь день буде гуляти з малим, а я в цей час приготую смачну вечерю та відпочину. Тон яким я це сказала повідомив чоловікові, що краще не сперечатися й тому тепло одягнувшись вони пішли.
Та не минуло й кількох годин як хтось почав грюкати у двері. Це був син та чоловік. Дитина була в істериці. Він ніяк не міг заспокоїтись. Я не розуміла що сталося. «В нього випав перший молочний зуб й пішло трошки крові. Ось мені й захотілося пожартувати, що скоро він буде наче старий дід без зубів. А він почав плакати та вимагати викликати швидку. Плакав всю дорогу». Чоловік посміхався. Мені також хотілося сміятися. Але потрібно було заспокоювати сина. Я намагалася йому пояснити, що все нормально, що так потрібно, але він продовжував ревіти. Довелося піти на обман. Я дала йому льодяника від кашлю й сказала, що це допоможе, а якщо буде боліти, то ми поїдемо до лікаря. Тільки так він заспокоївся.
Після цього я вирішила, що краще їх самих не залишати. А то мало який ще жарт може спасти на думку чоловікові.
